Папа: Ювілей – це нагода замислитися над надією в ці часи війни

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Ювілейний 2025 рік, Святий Рік, який я хотів присвятити темі “Паломники надії”, є сприятливою нагодою для роздумів про цю фундаментальну і вирішальну християнську чесноту. Особливо в такі часи, як ті, в яких ми живемо, коли фрагментарна третя світова війна, що розгортається на наших очах, може спонукати нас до похмурої зневіри і неприхованого цинізму», – пише Папа Франциск у передмові до книги «Надія – світло серед ночі». Йдеться про збірку роздумів Святішого Отця про цю чесноту, якими він протягом понтифікату ділився у проповідях та катехизах. Її Ватиканське книжкове видавництво підготувало на порозі Святого Року, присвяченого надії.

Прийняти щоденний дар

Представляючи цю добірку читачам, Папа Франциск нагадує, що надія – це дар і завдання для кожного християнина. Вона є даром, бо «це Бог нам її дає». Святіший Отець пояснив, що надіятися – це не просто акт оптимізму, як от сподіватися успішно здати іспит чи сподіватися доброї погоди з нагоди прогулянки на вихідних, а очікувати щось, що вже дароване нам – «спасіння у вічній та нескінченній Божій любові». «Надіятися, отже, означає приймати цей дар, який Бог кожного дня нам пропонує. Надіятися означає відчувати насолоду від чудесної речі, якою є те, що нас любить, шукає, прагне Бог, Який не зачинився у своїх непроникних небесах, а став тілом і кров’ю, історією та днями, щоб розділити нашу долю», – пише Наступник святого Петра.

Відповісти вірністю на вірність

Надія, як зазначає далі Папа, – це також і завдання, яке стоїть перед християнами, щоб плекати цей дар, щоб він приніс плоди. «Завдання полягає в тому, щоб залишатися вірними отриманому дарові», – пише він, підкреслюючи, що Бог – вірний, а нашим завданням є відповісти на цю вірність. «Але увага: не ми породжуємо цю вірність, вона є Божим даром, який діє в нас, якщо ми дозволяємо формувати себе Його силою любові, Святим Духом, Який діє як подих натхнення в наших серцях», – наголошує Святіший Отець, додаючи, що наше завдання – молитися про цей дар, про благодать «бути вірними в надії».

Містика відкритих очей

Далі Папа вказує на те, що для того, щоб жити надією, потрібна «містика відкритих очей», як писав богослов Йоганн-Баптист Метц, тобто, «вміти бачити скрізь підтвердження надії, прорив можливого в неможливе, благодать там, де, здавалося б, гріх зруйнував будь-яку довіру». В цьому контексті Святіший Отець згадує про свою нещодавню зустріч з «винятковими свідками надії», як він називає двох батьків, – ізряїльтянина та палестинця, – які втратили своїх донечок через кривавий конфлікт у Святій Землі, що триває десятиліттями, але стали друзями. «Зустріч з ними дала мені багато, дуже багато надії. Їхня дружба і братерство навчили мене, що ненависть, якщо конкретно, може не мати останнього слова. Примирення, яке вони переживають як окремі особистості, пророцтво більшого і ширшого примирення, є непереможним знаком надії. А надія відкриває нам немислимі горизонти», – пише він.

Завдання для читача

Підсумовуючи, Папа заохочує читача до «одного простого, але конкретного жесту», а саме: ввечері, перед сном, згадуючи про пережиті події та зустрічі, старатися розшукати «знак надії в щойно прожитому дні». Це може бути усмішка від когось, від кого цього не очікували, жест безкорисливості в школі, жест ввічливості на роботі, якась допомога, навіть незначна. «Тренуймося розпізнавати надію. Тоді ми зуміємо здивуватися тим, як багато добра існує у світі. І наші серця запалають надією. Тоді зможемо бути маяками майбутнього для тих, хто нас оточує», – переконаний Святіший Отець.