Діалог, що запобіг війні: у Ватикані відзначили 40-річчя угоди між Аргентиною і Чилі
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Нехай же з Божою допомогою міжнародна спільнота спроможеться причинитися до того, щоб сила права переважала через діалог, бо саме діалог повинен бути душею міжнародної спільноти. Лише згадаю дві поразки людства сьогодення: Україна і Палестина, де страждають, де свавілля нападника переважає над діалогом», – цими словами Папа Франциск завершив свою промову, яку він у понеділок, 25 листопада 2024 р., виголосив під час пропам’ятного заходу, що відбувся у Ватикані з нагоди 40-річчя підписання Договору про мир і дружбу між Аргентиною та Чилі.
Історичний контекст
У 1978 році дві країни, очолювані в той час військовими диктатурами, стояли на порозі війни через суперечку навколо Біґльської протоки. Іван Павло ІІ, який лише два місяці перед тим був обраний на Петровий престол, вирішив діяти і відправив свого спеціального посланця. У січні 1979 року країни домовилися припинити військові дії та вирішити суперечку мирним шляхом, офіційно попросивши Святий Престол виступити посередником у конфлікті. Переговори тривали до листопада 1984 року, коли у Ватикані був підписаний договір про мир і дружбу між Чилі і Аргентиною, який остаточно закінчив суперечку.
Оновити заклик до світу
Вітаючи учасників пропам’ятного заходу, який організували посольства Чилі та Аргентини при Святому Престолі й у якому взяли участь відповідні офіційні делегації, а також члени дипломатичного корпусу та колегії кардиналів, Папа Франциск зауважив, що цей момент є «радісним відзначенням річниці напружених переговорів, які завдяки папському посередництву запобігли збройному конфлікту, що міг зіштовхнути між собою два братні народи, та завершилися гідним, розумним і справедливим вирішенням». За його словами, це також є нагодою «знову звернутися до світу із оновленим закликом до миру та діалогу».
Роль святого Івана Павла ІІ
Папа Франциск присвятив кілька слів ролі свого святого попередника, який «від перших днів свого понтифікату мав стурбованість і прагнення не тільки не допустити, щоб суперечка між Аргентиною і Чилі виродилася в ганебний збройний конфлікт, але і знайти спосіб остаточного вирішення цієї суперечки». Отримавши запит від обох урядів, він погодився виступити посередником, маючи на меті запропонувати «справедливе та чесне вирішення, а тому – шляхетне», яке «ґрунтуватиметься на справедливості та міжнародному праві» та «виключатиме застосування сили».
Дар миру вимагає щоденних зусиль для його збереження
Беручи до уваги, що договір між країнами визначається словами «мир» і «дружба», Святіший Отець зупинився на цих двох поняттях. Щодо першого, він нагадав слова святого Івана Павла ІІ з нагоди ратифікації угоди, що відбулася 1985 року, який не приховував радості від того, що таким чином «зміцнюється мир і то так, що це може дати обґрунтовану впевненість у його стабільності». «Цей дар миру, як підкреслював тоді Папа, вимагатиме, однак, щоденних зусиль, щоб зберегти його від перешкод, які можуть йому протистояти, та сприяти всьому, що може його збагатити. Насправді, Договір пропонує відповідні засоби для досягнення подвійної мети, як з точки зору подолання можливих розбіжностей, так і сприяння гармонійній дружбі через співпрацю в усіх галузях», – сказав Папа Франциск, зазначивши, що «ця модель повного і остаточного врегулювання суперечки мирними засобами заслуговує на те, щоб бути знову запропонованою в поточній світовій ситуації, в якій тривають і загострюються численні конфлікти, без дієвої волі їх вирішення шляхом абсолютного виключення застосування сили або погрози її застосування. Сьогодні ми це переживаємо в дуже трагічний спосіб».
Дружба з Богом як запорука дружби між людьми
Роздумуючи над другим аспектом, яким є дружба, Святіший Отець навів слова з цьогорічного послання учасникам Зустрічі за дружбу між народами, що наприкінці серпня відбувалася в італійському Ріміні, в якому стверджувалося, що в наш час, коли «віють холодні вітри війни», до яких додаються численні інші проблеми та виклики, постає запитання, чи є ще щось, заради чого варто жити та надіятися. За словами Папи, «труднощі та падіння можна трактувати як заклик до роздумів, щоб серце відкрилося на зустріч з Богом і щоб кожен усвідомив себе, свого ближнього та дійсність». Ми покликані ставати «тими, хто жебрає суттєве», що надає сенсу нашому життю, відкриваючи, що цим є «взаємини любові, яка підтримує нас, вкорінюючи наш шлях у довірі та надії: це дружба з Богом, яка відображається згодом у всіх інших людських взаєминах».
Подяка і побажання для сучасного світу
Далі Наступник святого Петра послався на спільну декларацію єпископів Аргентини та Чилі, приурочену до цього 40-річчя, в якій вони складають подяку Богові за те, що «взяли готу діалог і мир», а також складають подяку всім, хто був причетний до посередництва. Святіший Отець приєднався до цих подяк, висловивши сподівання, що «дух зустрічі та згоди між народами в Латинській Америці та в усьому світі, які прагнуть миру, сприятиме помноженню скоординованих ініціатив та політик, спрямованих на розв'язання численних соціальних та екологічних криз, які впливають на населення всіх континентів, завдаючи шкоди, безумовно, найбіднішим».
«Сьогодні, сорок років потому, ми знову дякуємо за зусилля всіх людей, які в урядах і дипломатичних делегаціях обох країн зробили свій позитивний внесок у розвиток цього шляху мирного врегулювання, реалізуючи таким чином прагнення до миру аргентинського і чилійського народів», – сказав Папа. Він також зазначив, що не може не згадати про численні збройні конфлікти сьогодення, які не вдається вирішити, «незважаючи на те, що вони є болючими ранами як для воюючих країн, так і для всього людського роду». В цьому контексті Святіший Отець побажав, щоб міжнародна спільнота знайшла можливості для того, щоб шляхом діалогу переважала сила права.