Папа: народна побожність відкриває присутність Бога в історії
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
У неділю, 15 грудня 2024 р., Папа Франциск, в рамках Апостольської подорожі до французького міста Аяччо на Корсиці, зустрівся з учасниками Конгресу «Народна побожність Середземномор’я». Промовляючи під час заключної сесії Конгресу, Святіший Отець заохотив звернути увагу на народні форми релігійного життя, які можуть принести суспільну користь задля цілісного розвитку людини.
Віра, яка формувала життя народів
На початку Папа зазначив, що землі, які омиваються Середземним морем, є колискою греко-римської та юдео-християнської цивілізації, які свідчать про велике культурне, релігійне та історичне значення цього унікального моря. Крім того, між Середземномор’ям та Близьким Сходом зародився особливий релігійний досвід, «пов'язаний з Богом Ізраїля, Який об’явився людству і розпочав безперервний діалог зі своїм народом», кульмінацією якого стало втілення Ісуса Христа, Який «остаточно об’явив нам обличчя Бога». «У певні моменти історії християнська віра формувала життя народів та їхні політичні інституції, тоді як сьогодні, особливо в європейських країнах, питання про Бога, здається, відходить на другий план, і ми стаємо дедалі більше байдужими до Його присутності та Його Слова», – зауважив Святіший Отець.
Євангелізаційна сила народної побожності
Папа закликав не піддаватися поспішним та ідеологічним судженням, які інколи все ще протиставляють християнську культуру світській культурі. «Важливо визнати взаємну відкритість між цими двома горизонтами: віруючі з дедалі більшим спокоєм відкриваються до можливості жити своєю вірою, не нав’язуючи її, як закваска в тісті світу й середовища, в якому живуть. Своєю чергою невіруючі або ті, хто відійшли від релігійної практики, не чужі пошукам істини, справедливості та солідарності, і часто, навіть не належачи до жодної релігії, вони несуть в своєму серці більшу спрагу, запитання про сенс, який спонукає їх ставити запитання про таїнство життя й шукати цінності, які є основоположними для спільного блага», – сказав Святіший Отець. За його словами, саме в цьому контексті ми можемо зрозуміти «красу й важливість народної побожності», яка нагадує нам з одного боку, що християнська віра «завжди виражена в культурі, історії та мові народу, і передається через символи, звичаї, обряди і традиції живої спільноти», а з іншого боку, практика народної побожності також «приваблює і залучає людей, які стоять на порозі віри», та знаходять в народній побожності ідеали й цінності, які «вважають корисними для свого власного життя і для суспільства».
«Висловлюючи віру простими знаками і символічною мовою, вкоріненою в культурі народу, народна побожність відкриває Божу присутність у живому тілі історії, зміцнює стосунки з Церквою і часто стає приводом для зустрічей, культурного обміну та святкування», – підкреслив Папа. У цьому контексті він пригадав роздуми Блеза Паскаля, який у діалозі з уявним співрозмовником, щоб допомогти йому зрозуміти, як прийти до віри, каже, що недостатньо примножувати докази існування Бога чи докладати інтелектуальних зусиль, «радше треба дивитися на тих, хто вже зробив поступ на цій дорозі». Таким чином, за словами Святішого Отця, у народній побожності ми можемо зрозуміти, «як отримана віра втілилася в культурі та продовжує передаватися», володіючи «активною євангелізаційною силою», яку не можемо недооцінювати, бо Святий Дух діє серед вірного Божого люду.
Віра, яка сприяє суспільному прогресу
Папа зауважив, що потрібно бути пильними, бо існує ризик інструменталізації народної побожності різними групами, що приводить до підживлення партикуляризму і протистояння. «Все це не відповідає християнському духу народної побожності й закликає всіх, а особливо душпастирів, бути пильними, розпізнавати і сприяти постійній увазі до народних форм релігійного життя», – сказав Святіший Отець.
Коли народній побожності вдається передавати християнську віру і культурні цінності народу, а також згуртовувати спільноту, як зауважив далі Наступник апостола Петра, тоді «віра не залишається приватним фактом», а є свідченням для всіх та проявляється у зусиллях «задля людського зростання і суспільного прогресу» під знаком милосердної любові. «Саме з цієї причини зі сповідування християнської віри і спільнотного життя, одухотвореного Євангелієм і Святими Таїнствами, протягом століть виникли незліченні діла та інституції солідарності, такі як лікарні, школи, центри допомоги – у Франції їх багато! – в яких віруючі взяли на себе зобов’язання допомагати потребуючим і сприяти зростанню спільного блага», – зауважив Папа. Таким чином, на спільному ґрунті творення добра, віруючі «можуть стати на спільний шлях також зі світськими, громадянськими та політичними інституціями», щоб спільно працювати «на благо кожної людини, починаючи з найменших», а також на благо «цілісного людського зростання».
Здоровий секуляризм
Святіший Отець заохотив до співпраці між цивільною і церковною владою у забезпечення спільного блага. У цьому контексті він пригадав слова Папи Бенедикта XVI, який позначав здоровий секуляризм як «звільнення релігії від тягаря політики і збагачення останньої внеском релігії, зберігаючи при цьому необхідну дистанцію, чітке розмежування і необхідну між ними співпрацю», що дозволяє політиці не інструменталізовувати релігію, а релігії жити вільно, не будучи обтяженою політикою, що продиктована інтересами. «Таким чином можна вивільнити більше енергії й досягти більшої синергії, без упереджень і принципового протистояння, у відкритому, відвертому та плідному діалозі», – зазначив Папа Франциск.
На завершення Святіший Отець заохотив молодь ще активніше долучатися до суспільного та культурного життя, керуючись найкращими ідеалами та палкою любов’ю до спільного блага. «Я також звертаюся до душпастирів і вірних, політиків і тих, хто має суспільні обов'язки, щоб завжди залишатися близькими до людей, вислуховуючи їхні потреби, розуміючи їхні страждання, інтерпретуючи їхні надії, бо всякий авторитет зростає лише в близькості», – сказав він.
