Папа дипломатам: бажаю, щоб у 2025 році покладено край війні в Україні
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«У християнській перспективі Ювілей – це період благодаті. І як би мені хотілося, щоби цей 2025 рік був насправді роком благодаті, багатим істиною, прощенням, свободою, справедливістю та миром!» – таким побажанням Папа Франциск підсумував свою промову до послів, акредитованих при Святому Престолі, приймаючи їх у четвер, 9 січня 2025 р., на традиційній на початку року зустрічі. З огляду на застуду, він прочитав лише вступ, після чого попросив прочитати її одного зі своїх помічників. Підбиваючи підсумки року, що минув, а також аналізуючи поточні виклики, що стоять перед міжнародною спільнотою, Святіший Отець згадав і про ситуацію в Україні.
«Моїм побажанням на цей 2025 рік є,– зазначив Папа, – щоб уся міжнародна спільнота передусім працювала над тим, щоб покласти край війні, яка вже майже три роки вмиває кров'ю мученицьку Україну та забрала величезну кількість жертв, серед яких багато мирних жителів. На горизонті з'явилися деякі обнадійливі ознаки, але потрібно ще багато працювати, щоб створити умови для справедливого і тривалого миру і загоїти рани, завдані агресією».
Покликання всіх, хто служить спільному благу
Святіший Отець сказав, що ця зустріч на початку року, який для Католицької Церкви має особливе значення, набирає окремого символізму, оскільки самим же сенсом Ювілею є «зробити зупинку серед невгомонного поспіху, яким дедалі більше позначається наше щоденне життя», щоб відсвіжити те, що є справді суттєвим: «наново відкрити, що ми – Божі діти, а в Ньому – брати та сестри, простити кривди, підтримати слабких і вбогих, дати відпочити землі, вершити справедливість та наново віднайти надію». «До цього, – додав він, – покликані всі ті, хто служить спільному благу, здійснюючи ту високу форму любові, якою є політика».
В цьому контексті Папа згадав про те, що протягом минулого року прийняв у Ватикані понад 30 глав держав і урядів, про підписання двосторонніх документів з деякими країнами про статус Церкви, як також продовження на чотирирічний період Тимчасової Угоди з КНР про призначення єпископів. Він також подякував за гостинність під час Апостольських подорожей в Індонезію, Папуа-Нову Гвінею, Тимор-Лешті, Сінгапур, Бельгію та Люксембург, а наприкінці року – на Корсику. Окрему подяку він склав італійській владі за зусилля, докладені для приготування до прийняття паломників з нагоди Святого Року.
Покликані до дипломатії надії
«Моє побажання на цей новий рік – щоб Ювілей став для всіх, як християн, так і нехристиян, нагодою переосмислити стосунки, які пов'язують нас як людей і політичні спільноти; подолати логіку конфронтації та прийняти натомість логіку зустрічі; щоб час, який перед нами, не застав нас зневіреними блукачами, а паломниками надії, тобто людьми та спільнотами. що прямують вперед, докладаючи зусилля для будування мирного майбутнього», – підкреслив Святіший Отець, звертаючи увагу на те, що перед дедалі конкретнішою загрозою третьої світової війни, покликанням дипломатії є «сприяти діалогові з усіма, включно зі співрозмовниками, що вважаються найбільш “незручними” чи не вважаються уповноваженими вести переговори», бо це єдиний шлях «розбити кайдани ненависті та помсти». Тож у цьому контексті він накреслив деякі риси «дипломатії надії» на основі слів пророка Ісаї, якими Ісус розпочав свою прилюдну місію, необхідну для того, щоб «густі хмари війни можна було розвіяти оновленим вітром миру».
Нести благу вість убогим
Першим закликом, на якому зупинився Папа, є «нести радісну вістку вбогим». Він зазначив, що у той час, як людина претендує на самодостатність, сьогодні в світі є численні форми злиднів. «Ніколи ще як у ці часи людство не мало такого досвіду прогресу, розвитку та багатства, і, мабуть, ще ніколи як сьогодні воно не відчувало себе самотнім і загубленим, нерідко віддаючи перевагу домашнім тваринам перед дітьми. Існує нагальна потреба в добрій звістці», – наголошує Святіший Отець, вказуючи на те, що кожен може стати її носієм.
Крім того, за його словами Папи, людина «наділена вродженою спрагою істини». Шукання її є важливим виміром людського стану, але сьогодні «здається переважаючим заперечування очевидних правд», що може посилюватися сучасними засобами комунікації та штучним інтелектом. «Навряд чи знайдеться куточок у світі, якого б не торкнулася масштабна культурна трансформація, спричинена невпинним розвитком технологій, а орієнтація на комерційні інтереси стає дедалі очевиднішою, породжуючи культуру, вкорінену в споживацтві. Цей дисбаланс загрожує підірвати порядок цінностей, притаманний побудові стосунків, освіті та передачі суспільних звичаїв, в той час як батьки, близькі родичі та освітяни повинні залишатися основними каналами передавання культури, заради яких уряди повинні обмежитися допоміжною роллю у виконанні їхніх виховних обов'язків», – нагадує Наступник святого Петра, вказуючи на те, що «дипломатія надії в першу чергу є дипломатією істини».
В цьому контексті Святіший Отець вказав на необхідність прийняття спільної мови, оскільки успіх багатосторонності досягається лише за наявності «простої, ясної та узгодженої мови». Бо коли словами починають маніпулювати, зокрема в тому, що стосується прав людини, виникає загроза «ідеологічної колонізації». «У цьому контексті неприпустимо, наприклад, говорити про так зване “право на аборт”, яке суперечить правам людини, зокрема праву на життя. Все життя має бути захищене, в кожну мить, від зачаття до природної смерті, тому що жодна дитина не є помилкою і не винна у своєму існуванні, так само, як жодна старенька чи хвора людина не може бути позбавлена надії і відкинута мов непотріб», – наголошує він.
Папа також звертає увагу на те, що багатосторонні організації, що постали після Другої світової війни, здаються неспроможними гарантувати мир і стабільність, боротися проти голоду, сприяти розвиткові, задля чого вони були створені, ані давати відповіді на нові виклики ХХІ століття. «Багато з них потребують реформування, враховуючи, що будь-яка реформа має будуватися на принципах субсидіарності та солідарності, а також з повагою до рівного суверенітету держав, хоча, на жаль, існує ризик “монадології” та фрагментації на клуби однодумців», – додає він.
Перев’язати рани розбитих сердець
«Дипломатія надії – це також дипломатія прощення, здатна в часи, сповнені відкритих чи латентних конфліктів, відновити стосунки, розірвані ненавистю і насильством, і таким чином перев'язати рани розбитих сердець надто численних жертв», – зазначає Святіший Отець, переходячи до другого аспекту ювілейного послання, яким є «лікувати скрушені серця». У цьому контексті він скерував думку до тих частин світу, що страждають від війни, першою згадавши про Україну, побажавши досягнення справедливого миру, щоб можна було «загоїти рани, завдані агресією». Він також поновив заклик до припинення вогню в Газі та звільнення ізраїльських заручників, як також надання необхідної гуманітарної допомоги, побажавши, щоб «ізраїльтяни й палестинці змогли відбудувати мости діалогу та взаємної довіри», щоб прийдешні покоління «могли жити поруч у двох державах в миру та безпеці».
«Війна – це завжди провал! Залучення цивільного населення, особливо дітей, та руйнування інфраструктури – це не лише невдача, але й означає дозволити на те, що між двома супротивниками переможцем є зло. Ми не можемо анітрохи миритися з бомбардуванням цивільних осіб чи атаками на інфраструктуру, необхідну для їхнього виживання. Ми не можемо миритися з тим, що діти замерзають на смерть через зруйновані лікарні чи пошкоджену енергетичну мережу країни», – наголошує Папа, підкреслюючи необхідність шанувати міжнародне гуманітарне право і побажавши, щоб «цей ювілейний рік став слушним часом для того, щоб міжнародна спільнота активно трудилася над тим, щоб недоторканні права людини не приносилися в жертву військовим потребам».
Святіший Отець також згадав про різні конфлікти, що вражають африканський континент, а страждання людей посилюються також кліматичними катастрофами. Він скерував думку до М’янми, Гаїті, Венесуели та Болівії, побажавши подолання внутрішніх криз. Згадуючи про Нікараґуа, він підкреслив, що «Святий Престол, завжди готовий до шанобливого та конструктивного діалогу, з тривогою слідкує за заходами, які вживаються проти церковних осіб та інституцій», закликаючи до гарантування релігійної свободи та інших фундаментальних прав. «Справді, не може бути справжнього миру, якщо не буде гарантована релігійна свобода, яка передбачає повагу до совісті людей і можливість публічно виявляти свою віру і приналежність до спільноти», – наголосив Папа, висловлюючи занепокоєння зростанням антисемітизму, переслідування християн, також і те, що відбувається у «делікатний» спосіб обмеження свободи, що зустрічається навіть у Європі.
Наступник святого Петра також побажав, щоб у Сирії, після років війни та руйнування, «ніхто не підважував територіальну цілісність, єдність сирійського народу та необхідні конституційні реформи, і щоб міжнародна спільнота допомогла Сирії стати землею мирного співіснування». Скеровуючи думку до Лівану, він побажав, щоб «з вирішальною допомогою християнської складової країна змогла досягти інституційної стабільності».
Проголосити невільникам свободу
«Дві тисячі років християнства допомогли викорінити рабство з усіх правових систем. Тим не менш, досі існують різні форми рабства, починаючи з маловідомої, але широко розповсюдженої форми рабства, пов'язаної з працею», – зазначив Святіший Отець, переходячи до наступного ювілейного аспекту, яким є проголошення свободи невільникам. Він закликав створювати гідні умови праці, як також боротися з безробіттям. Крім того, існує «жахливе невільництво наркозалежності». Однією із найжахливіших форм в наш час є торгівля людьми, причетні до якої часто «визискують потреби тисяч людей, які втікають від війн, голоду, переслідувань чи наслідків кліматичних змін». Таким чином, за його словами, «дипломатія надії – це дипломатія свободи, що вимагає спільних зусиль міжнародної спільноти». У цьому контексті Папа також нагадав про виклики, пов’язані з міграцією, говорячи не лише про необхідність захистити мігрантів, але й про долання проблем, які змушують людей залишати свої домівки.
Звіщати звільнення в’язнів
«Дипломатія надії – це, врешті, дипломатія справедливості, без якої неможливий мир», – стверджує Папа, переходячи до заключного аспекту слів пророка, яким є проголошення звільнення в’язнів. Він зазначив, що ювілейний рік – це сприятливий час для списання боргів та пом’якшення покарань. «Не існує такого боргу, який би давав комусь, включно з державою, вимагати чийогось життя», – підкреслив Святіший Отець, повторюючи заклик до скасування смертної кари. Крім того, «всі ми є деякою мірою в’язнями, бо всі ми – боржники». Насамперед, перед Богом, але також і перед нашою землею, «яка дає нам щоденну поживу». «У цій перспективі я звертаюся до найбагатших країн із закликом списати борги країнам, які ніколи не зможуть їх сплатити. Це не просто акт солідарності чи великодушності, але передусім акт справедливості, обтяжений також новою формою несправедливості, яку ми сьогодні дедалі більше усвідомлюємо: “екологічним боргом”, особливо між Північчю і Півднем», – закликав Папа.
