Папа: поглиблювати спільнотний вимір надії, щоб долати багатовимірну кризу
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
З огляду на «спільнотний вимір надії», маючи перед собою складну кризу планетарного масштабу, ми заохочені цінувати засоби, що мають глобальне охоплення. Про це пише Папа Франциск у своєму посланні учасникам пленарної асамблеї Папської Академії «За життя», яка відбувається у Ватикані від 3 до 5 березня 2025 р. на тему: «Кінець світу? Кризи, відповідальність і надії».
Багатовимірна криза
У листі, датованому 26 лютого й приготованому в лікарні, Святіший Отець зазначає, що йому завжди приємно промовляти до людей науки, як також до тих, хто у Церкві плекає діалог з науковим світом. «Разом ви можете служити справі життя та спільного блага», – пише він, пропонуючи далі кілька думок щодо праці цьогорічної асамблеї, яка зосереджена на «полікризі», тобто, багатовимірній кризі нашого часу, коли накладаються одна на одну війни, кліматичні зміни, енергетичні проблеми, епідемії, явище міграції та технологічні інновації. «Переплетення цих важливих питань, які одночасно зачіпають різні виміри життя, спонукає нас ставити запитання про долю світу і про наше її розуміння», – стверджує Папа, пропонуючи деякі кроки.
Фундамантельний вимір слухання
Перший крок, як зазначив Наступник святого Петра, вимагає звернути увагу на те, «яким є наше представлення світу та космосу». Йдеться про те, щоб подолати «наш глибокий спротив змінам», щоб не змарнувати шанси, які нам дають кризи, як це, за його словами, сталося з нещодавньою пандемією. Другий крок, «щоб не залишатися нерухомими, пришвартованими до наших гарантій, звичок і побоювань», полягає в тому, щоб «уважно дослуховуватися до внеску наукових знань». Папа підкреслює, що «тема слухання є вирішальною», нагадуючи про те, що це також ключове слово всього синодального процесу, що перебуває на стадії втілення в життя. «У наших зустрічах з людьми та їхніми історіями, а також у слуханні наукових знань, ми усвідомлюємо, наскільки наші параметри щодо антропології та культур потребують глибокого перегляду», – стверджує він, підкреслюючи, що слухання наук постійно пропонує нам нові знання.
Небезпечна дерегуляція
У цьому контексті Святіший Отець звертає увагу на те, що сьогодні різні галузі науки говорять про еволюцію живих істот, пропонуючи «набагато динамічніше бачення природи, ніж те, як про неї думали в часи Ньютона». Це вимагає переосмислити «наш спосіб розуміння “постійного створення”, знаючи, що не технократія нас врятує», а тому «потурання утилітарному і неоліберальному планетарному дерегулюванню означає нав'язувати право найсильнішого як єдиного правила; а це закон, який дегуманізує».
Надія – це не покірливе очікування
Папа наводить приклад спроби о. Теяра де Шардена входити в діалог з науками через трансдисциплінарність. Він поставив у центрі категорію взаємозалежність між усіма речами, ставлячи homo sapiens в тісний зв’язок з всією системою живих істот. Такі способи інтерпретації світу та його розвитку, з нечуваними досі способами взаємин, які цьому відповідають, можуть, на думку Святішого Отця, надати нам «знаки надії, яких ми як паломники шукаємо протягом цього ювілейного року». «Надія – це основоположне наставлення, яке підтримує нас у нашій подорожі. Вона полягає не в тому, щоб покірливо чекати, а в тому, щоб з запалом прямувати до справжнього життя, яке веде далеко за межі вузького індивідуального периметру», – пише Наступник святого Петра, нагадуючи також повчання свого попередника Бенедикта XVI про те, що надія пов’язана із перебуванням «в екзистенційній єдності з “народом” і може сповнитися для кожного окремо лише всередині цього “ми”». З цього випливає ствердження про те, що «саме через цей спільнотний вимір надії, перед обличчям складної планетарної кризи ми відчуваємо спонуку цінувати ті засоби, які мають глобальний вплив».
