Папа: коли йдемо через пустелю з Богом, із блукачів стаємо паломниками
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Наші падіння не є остаточними, бо Бог підводить нас своїм прощенням, безмежно великим у любові. Тож наше випробування не завершується поразкою, бо в Христі ми викуплені від зла. Такими думками Папа Франциск підсумував свою проповідь з нагоди першої неділі Чотиридесятниці. Цю проповідь прочитав кардинал Майкл Черні, Префект Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові, що як папський делегат очолив у неділю, 9 березня 2025 р., Святу Месу на площі Святого Петра у Ватикані з нагоди Ювілею світу волонтерства.
Не тільки приклад, але й необхідні сили
Святий євангелист розповідає, що Святий Дух повів Ісуса в пустелю. Як зазначає Святіший Отець, Ісус проходить через цей простір і перемінює його для нас, бо з Його приходом «місце тиші стає середовищем слухання». Йдеться про слухання, що піддається випробуванню, оскільки необхідно обирати між двома протилежними голосами. Діяльність Ісуса починається актом послуху, адже Його в пустелю, «місце, де людина відчуває свою матеріальну та духовну злиденність, відчуває потребу хліба та слова», веде Божий Дух. «Ісус, як справжня людина, теж голодний і сорок днів зазнає спокуси словом, яке походить зовсім не від Святого Духа, а від лукавого, від диявола. Вступаючи в сорок днів Великого Посту, задумаймося над тим, що ми теж спокушувані, але не самотні: з нами Ісус, Який відкриває нам шлях через пустелю. Божий Син, Який став людиною, не просто дає нам взірець боротьби зі злом. Набагато більше: Він дає нам силу протистояти його нападам і вистояти на цьому шляху», – зазначає проповідник, запрошуючи приглянутися до початку, способу та результату спокус, які зазнав Ісус.
Господь з нами в місці випробування
Якщо йдеться про початок, то Папа звертає увагу на те, що Ісус добровільно піддається спокушуванню, Він іде в пустелю «не для того, щоби показати, який Він сильний, але через синівську слухняність Духові Отця». «Натомість нашої спокуси ми зазнаємо: зло випереджає нашу свободу, воно розтліває її, як внутрішня тінь і постійна засідка. Просячи Бога не залишати нас у спокусі, пам'ятаймо, що Він вже відповів на цю молитву через Ісуса, Слово, що втілилося, щоб завжди залишатися з нами», – заохочує Наступник святого Петра, наголошуючи на тому, що Господь піклується про нас у місці випробування, коли підносить свій голос спокусник, «батько брехні», що знає Боже слово, але не розуміє його та перекручує.
Дар взаємин з Отцем
Якщо йдеться про спосіб, то, як зазначає Святіший Отець, спокуса чинить замах на взаємини з Отцем. Диявол – це той, хто вносить поділи, в той час як Ісус – посередник, той, Хто поєднує Бога та людину. Диявол «у своїй збоченості» хоче зруйнувати цей зв’язок, спонукаючи почуватися привілейованим, Божий Син, натомість, «приймає рішення про те, в який спосіб бути сином». І Його рішення наступне: «ці унікальні та виняткові узи з Богом, Якого Він – Єдинородний Син, стають взаєминами, що залучають усіх», Його взаємини з Отцем – це дар, «яким Він ділиться у світі задля нашого спасіння». «Також і ми зазнаємо спокус щодо наших стосунків з Богом, але в протилежний спосіб. Адже диявол нашіптує нам у вуха, що Бог не є насправді нашим Отцем, що Він у дійсності покинув нас. Сатана прагне переконати нас, що для голодних немає хліба, тим більше з каміння, і що ангели не приходять на допомогу в біді. Взагалі, світ перебуває в руках злих сил, які розчавлюють народи зарозумілістю своїх розрахунків і насильством війни», – підкреслює проповідник, наголошуючи, що саме тоді, коли диявол старається привести нас до відчаю, «Бог ще більше наближається до нас, віддаючи Своє життя за відкуплення світу».
З Богом – перемога над злом
Коли подивимося на результат, то бачимо, що Ісус, Божий Помазаник, перемагає зло. Він відкидає диявола, який, однак, «відійшов до певного часу». У пустелі спокусник подоланий, але перемога Христа ще не остаточна, «вона стане нею під час Його Пасхи смерті й воскресіння». «Готуючись до святкування центрального таїнства віри, ми усвідомлюємо, що результат нашого випробування є іншим. Зіткнувшись зі спокусою, ми іноді падаємо: всі ми грішні. Поразка, однак, не є остаточною, бо Бог підносить нас після кожного падіння своїм прощенням, безмежно великим у любові. Тому наше випробування не закінчується поразкою, бо в Христі ми відкуплені від зла», – наголошує Святіший Отець, додаючи, що коли йдемо через пустелю з Ісусом, Він відкриває перед нами новий шлях – шлях визволення та відкуплення, і «йдучи з вірою за Господом, із блукачів стаємо паломниками».
Паростки нового людства
Запрошуючи слухачів саме в такому дусі розпочати великопосний шлях, заключну думку Папа скеровує до волонтерів, які прибули до Риму з ювілейним паломництвом: «Щиро дякую вам, найдорожчі, за те, що за прикладом Ісуса ви служите ближньому, не послуговуючись ближнім. На вулицях і в домівках, поруч з хворими, стражденними, ув'язненими, серед молоді та людей похилого віку, ваша самовідданість вселяє надію в усе суспільство. У пустелях убогості та самотності, завдяки численним маленьким жестам безкорисливого служіння розквітають паростки нового людства – того саду, про який мріяв і не припиняє мріяти Бог для кожного з нас».
