Сім ключових слів Робочого документу Синоду про молодь

Ізабелла Піро / Світлана Духович – Ватикан

Четверту частину населення землі (1,8 мільярда) становлять молоді особи віком від 16 до 29 років. У вівторок, 19 червня 2018 р. у Ватикані відбулося представлення Робочого документу (лат. Istrumentum Laboris) Синоду Єпископів, що в жовтні роздумуватиме над темою молоді, віри й розпізнавання покликання.

Документ описує сьогоднішню молодь, їхні сподівання та труднощі. Упорядники намагаються пояснити світ молоді, посилаючись на різні джерела, такі як, наприклад, опитування в інтернеті, в якому взяли участь понад сто тисяч юнаків і дівчат з різних частин світу.

Чого молодь очікує від Церкви?

Чого прагне сьогоднішня молодь? І, насамперед, чого вона очікує від Церкви? Молоді люди бажають, щоб Церква була «автентичною», щоб відзначалася «взірцевістю, компетентністю, спів відповідальністю і культурною стійкістю», щоб радше супроводжувала у світлі Євангелія через життєві ситуації, а не просто повчала, і щоб була «прозорою, гостинною, чесною, привабливою, комунікативною, радісною й інтерактивною». Тобто, щоб була «менш інституційною, а більше спрямованою на взаємини, здатною приймати без попереднього осуду, спроможною бути приятелькою, гостинною і милосердною».

Молодь також висловила побажання, щоб Церква «посилила політику абсолютної нетерпимості» щодо економічних і сексуальних зловживань у церковних структурах, звернула увагу на некомпетентність деяких душпастирів, нездатних прислухатися до потреб молоді, як також вказана на труднощі самої ж Церкви в тому, щоб «пояснити рацію власних доктринальних і моральних позицій перед обличчям сучасного суспільства».

Робочий документ синоду можна підсумувати в перспективі семи ключових слів.

1. Слухання

Молоді люди хочуть бути з емпатією почутими в тих обставинах, в яких вони перебувають на даний момент; прагнуть, щоб до їхньої думки прислухалися, вони хочуть почуватися частиною життя Церкви – суб’єктами, а не простими об’єктами євангелізації. Всі без винятку молоді люди хочуть бути вислуханими, бо «слухання – це перша форма справжнього і сміливого спілкування, про яке молодь гаряче просить Церкву». І там, де «в креативний і динамічний спосіб пропонують слухання, прийняття і свідчення, там народжується гармонія і симпатія».

2. Супровід

Духовний, психологічний, формаційний, сімейний супровід і супровід у виборі покликання – всі ці форми супроводу є важливими для молоді. Згідно з Робочим документом, супровід «є обов’язком Церкви і правом кожної молодої людини». Потрібно формувати сумління і свободу молоді, плекати їхні мрії, але й також спонукати «до конкретних кроків в складних моментах життя».

Упорядники документу вказують на те, що для багатьох молодих людей сім’я і надалі відіграє важливу роль в їхньому житті, особливо важливою для них є постать матері, натомість, вимагає переосмислення постать батька, відсутність якого чи самоусунення викликає «внутрішню порожнечу». Навчальні заклади і християнські спільноти також покликані супроводжувати юнаків і дівчат, аби вони не почувалися одинокими, відкинутими, покинутими на шляху зростання.

3. Навернення

В синодальному документі пояснені різні аспекти навернення. Вказується на важливість «системного навернення» у сфері освіти. Всі навчальні заклади та їхні працівники повинні докладати більше зусиль у «цілісне формування», тобто, не тільки «передавати знання», але бути «свідками людської зрілості» і допомагати молоді брати відповідальність за власне життя. Автори документу торкаються також теми «екологічного навернення»: молодь дуже цікавиться цим питанням і їхній внесок є необхідним для того, аби досягнути довготривалих змін у способі життя.

4. Розпізнавання

«Розпізнавання» – це одне із слів, що найчастіше зустрічається в Робочому документі Синоду єпископів, присвяченого молоді. Це поняття описується як «духовна динаміка» спрямована на те, аби розпізнати і прийняти Божу волю в конкретних обставинах. Потрібно навчити молодь розпізнавати, аби дати їм «знаряддя боротьби», що допоможе їм «розпізнавати часи Бога» і не розтрачувати «Його натхнення і Його заклик до зростання».

Розпізнавання вчить юнаків і дівчат «здатності приймати рішення, які коштують». Щодо плекання покликань, потрібні компетентні особи і відповідні ефективні структури, здатні підтримувати молодь на дорозі вибору.

5. Виклики

Релігійна дискримінація, расизм, безробіття, бідність, наркозалежність, алкоголізм, буллізм, сексуальна експлуатація, педопорнографія, корупція, труднощі в доступі до навчальних закладів, самотність – це тільки деякі з викликів, з якими зустрічається сьогоднішня молодь. Багато з цих проблем, як пояснюється в документі, є наслідком «культури відкинення» та недоцільного використання нових технологій.

Документ звертає також увагу на проблеми молодих мігрантів, що часто стають жертвами торгівлі людьми, вказуючи на необхідність «започаткувати процеси законного захисту їхньої гідності і здатності діяти і, одночасно, сприяти їхній інтеграції у нове суспільство». Загалом, вся душпастирська діяльність покликана «уникати форм ізоляції, а створювати нагоди для зустрічі».

6. Покликання

В документі зазначається, що молодь має «обмежене уявлення» про поняття «покликання», і це створює упередження, мовляв «душпастирство покликання спрямоване на “вербування” священиків і богопосвячених осіб». Тому виникає необхідність переосмислити душпастирство покликання таким чином, щоб воно було «важливим для всіх молодих людей». Адже кожна молода людина має власне покликання, яке може виражатися у різних сферах – сім’ї, навчанні, професії, політиці – стаючи «точкою опори інтеграції всіх вимірів людини»: природних обдарувань, набутих здібностей, успіхів і неуспіхів, здатності зав’язувати взаємостосунки і любити, здатності брати відповідальність у суспільстві.

Щодо священичих покликань, автори документу зазначають, що в Церкві існує «незаперечне занепокоєння зменшенням кількості кандидатів», тому «потрібне оновлене обміркування щодо покликання до священичого сану і щодо душпастирства покликань, спроможного допомогти відчути красу Ісусового поклику стати пастирями Його стада».

7. Святість

На завершення упорядники Робочого документу Синоду подають роздуми про святість, зазначаючи, що «молодість – це час для святості», що повинна стати «горизонтом сенсу, доступним для всіх молодих людей». Всі святі також були молодими, тому приклад їхнього життя може допомогти сьогоднішнім юнакам і дівчатам «плекати надію» для того, аби вони – за словами молитви Папи Франциска, поданими наприкінці документу – могли «мужньо взяти в руки своє життя, прагнути чогось прекраснішого і глибшого, завжди зберігаючи вільним своє серце».