Разом з Павлом VI та іншими блаженними буде канонізований Нунціо Сулпріціо

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Під час консисторії кардиналів, проведеної 19 липня 2018 р., Папа Франциск оголосив про те, що канонізація блаженного Нунціо Сулпріціо, молодого італійського робітника з ХІХ століття, беатифікованого 1 грудня 1963 року блаженним Павлом VI, відбудеться 14 жовтня 2018 року, разом з тим же Павлом VI, а також архиєпископом Оскаром Арнульфо Ромеро, священиками Франческо Спінеллі та Вінченцо Романо, черницями Марією Катеріною Каспер та Насарією Іґнасією Марч Месою.

Важке дитинство сироти

Життя Нунціо Сулпріціо було позначене великими стражданнями, які він переносив з великою вірою та слухняністю Божій волі. Він народився 13 квітня 1817 року в місцевості Пескосансонеско в провінції Пескари в центрально італійському регіоні Абруццо. Його батько був шевцем, а мама – ткалею, але ще в дитинстві він втратив обох. Хлопчиною заопікувався дядько, який забрав його зі школи та відправив працювати до своєї кузні, нещадно експлуатуючи.

Нуніціо був змушений носити важкі тягарі на далекі відстані, не зважаючи ні на мороз, ні на спеку. Як лише з’являлася вільна хвилинка, він поспішав перед кивот, щоб адорувати Ісуса. Таке становище не могло не завдати шкоди здоров’ю: хвороба кістки стопи, далі – гангрена. Всі нестерпні болі хлопчина жертвував Господеві.

Вмерти за навернення грішників

«Ісус чимало вистраждав за нас і завдяки Його заслугам нас чекає вічне життя. Якщо хоч трохи потерпимо, втішатимемося раєм», – казав юнак, або ж: «Ісус дуже багато витерпів за мене. Чому б я не мав страждати для Нього?» – чи: «Я б хотів умерти, щоб навернути бодай одного грішника».

Коли хлопця запитували: «Хто дбає про тебе?» – він відповідав: «Боже провидіння». Так і трапилося. Прибувши до іншого родича в Неаполь, Нунціо зустрів полковника Фелікса Вохінґера, який прийняв його, як рідного сина, та подбав про належне лікування. Стан юнака покращувався, і він посвятився підбадьорюванню хворих: «Завжди перебувайте з Господом, бо від Нього походить все добро. Переносіть страждання з любов’ю до Бога та з радістю», – казав він.

Я допомагатиму вам з неба

Нунціо хотів посвятися Богові, але несподівано його здоров’я різко погіршилося: кості уразив рак, а страждання стати невимовними. Кілька тижнів після свого 19-річчя, 5 травня 1836 року, юнак попросив подати йому розп’яття та виявив бажання висповідатися. Священикові він сказав: «Не сумуйте, я завжди допомагатиму вам з неба». Того ж вечора серце хлопця перестало битися, а його гріб відразу став метою прощ.