У Ватикані приготували документ про Ordo virginum
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Наближаючись до відзначення 50-річчя відновлення давнього Ordo virginum (Чину дів), здійсненого блаженним Папою Павлом VI 1970 року, й беручи до уваги значний розвиток цієї форми богопосвяченого життя в усьому світі, Конгрегація в справах Інститутів богопосвяченого життя і Товариств апостольського життя приготувала спеціальний документ, покликаний допомогти єпископам, посвяченим жінкам і зацікавленим цією особливою формою покликання краще зрозуміти її особливості та багатство.
Перший документ Апостольської Столиці
Представлення інструкції «Ecclesia Sponsae Imago» (Образ Церкви-Нареченої) відбулося 4 липня 2018 р. у Ватиканському прес-центрі за участю очільників згаданого відомства Апостольської Столиці. Як зауважив Префект Конгрегації кардинал Жоао Браз де Авіз, декрет Конгрегації Божественного культу від 31 травня 1970 року, яким з доручення Павла VI було проголошено новий Обряд посвячення дівиць, назвав посвячених дівиць «образом Церкви, Христової нареченої».
Тоді, після століть перерви, було відновлено те, що відбувалося в апостольських часах та в період Отців Церкви, надавши можливість жінкам, які залишалися в звичайних обставинах життя, отримати форму посвячення, вже не застережену лише для монахинь. Нова інструкція, що після літургійного обряду та вміщених в цьому приписів, є першим документом Апостольської Столиці, що поглиблює та внормовує цю форму життя, прийняла у своїй назві, як зауважив кардинал Браз де Авіз, запропоноване п’ятдесят років тому визначення.
Біблійний і патристичний період
Сам документ представив Секретар Конгрегації архиєпископ Хосе Родріґес Карбальйо. Він звернув увагу на те, що інструкція є плодом «синодальної праці», в якій брали участь єпископи, посвячені діви та експерти з кожної частини світу.
В той час, як контекст, причини та мета документу викладені у вступній частині, її випереджує передмова історичного характеру, покликана підкреслити особливості Ordo virginum та його оригінальну церковну форму. На сторінках Нового Завіту зустрічаємо свідчення про те, що в апостольських часах існували жінки, які прийняли харизму дівоцтва, як постійного стану життя, щоб з «неподіленим серцем» займатися Господніми справами.
Така форма посвячення, разом з іншими формами аскетичного життя, поширювалася разом з християнством і була визнана ранньою Церквою як Ordo virginum. В період переслідувань чимало таких дів прийняли мученицьку смерть. Починаючи від IV сторіччя, вступ до цього стану життя відбувався через урочистий обряд, очолюваний єпископом. Посвячені діви залишалися у своєму родинному й соціальному контекстах, беручи активну участь в житті громади.
Занепад і відродження
В період середньовіччя, з утвердженням монашества та з огляду на історичні та культурні причини, посвячені дівиці поступово об’єднувалися в монастирі, а в церковному законодавстві такий стан життя був прирівняний до затворницького життя в клавзурі, й за окремими винятками, така ситуація проіснувала до Другого Ватиканського Собору.
Дух церковного оновлення, що випереджував Собор, викликав також зацікавлення і цією формою посвяченого життя. Передумови відновлення обряду посвячення дів були закладені в документі про літургію, тож за дорученням Папи Павла VI, Конгрегація Божественного Культу проголосила новий Ordo Consecrationis Virginum, передбачивши можливість посвяченого життя для жінок, що залишалися у звичайному контексті життя.
За словами архиєпископа Карбальйо, відновлена після багатьох сторіч у радикально іншому соціальному, історичному й церковному контексті, ця форма посвячення проявила вражаючу силу привабливості. Сьогодні, неповних 50 років після відновлення, посвячені діви присутні в багатьох дієцезіях на всіх континентах. Під час Року богопосвяченого життя приблизна статистика вказувала на існування приблизно 5 тисяч таких жінок.
Структура нового документу
Тож приготувавши нову інструкцію, Конгрегація богопосвяченого життя хоче відповісти на прохання, що надійшли від різних сторін, надати відповідні вказівки, що допоможуть дієцезальним єпископам покращити свою пастирську турботу про Ordo virginum та належно цінувати цю харизму. Документ складається з трьох частин: Покликання та свідчення Ordo virginum, Структура Ordo virginum в місцевих Церквах та у вселенській Церкві, Розпізнавання покликання та формування до Ordo virginum.
Перша частина представляє харизму, духовне обличчя та форму життя, яку приймають жінки, що входять до Чину дів. Наголошено на зв’язкові з хрищальним посвяченням, вказано на дар духовного материнства, на зв’язок з Богородицею, «Дівою понад усі діви». Наслідуючи Христа, чистого, убогого та слухняного, посвячені діви посвячуються молитві, покуті, ділам милосердя та апостолятові, а характерною рисою, яка відрізняє їх від чернечих інституцій є те, що харизма дівоцтва поєднується з іншими харизмами, відкриваючи простір для великого розмаїття відповідей на покликання.
В другій частині інструкція зосереджує увагу на конкретних наслідках вкорінення у дієцезальному контексті. Йдеться також про участь у загальній місії Церкви, участь в понад дієцезальних згуртуваннях, про тимчасове служіння або переїзд до іншої дієцезії, створення фундацій для економічної підтримки, ймовірний відхід з Чину дів.
Третя частина представляє принципи та фундаментальні критерії для розпізнавання покликання, підготовчого до посвячення та постійного формування.
