Папа Франциск змінив статтю Катехизму щодо смертної кари

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Папа Франциск затвердив нову редакцію 2267 пункту Катехизму Католицької Церкви щодо смертної кари. У рескрипті, підписаному кардиналом Луїсом Рафаелем Ладарією Феррером, Префектом Конгрегації віровчення, 1 серпня 2018 року та оприлюдненому наступного дня, зазначається, що під час аудієнції, наданої йому 11 травня 2018 р., Святіший Отець апробував наступне формулювання:

«Протягом тривалого часу застосування смертної кари з боку законної влади після регулярного процесу вважалося адекватною відповіддю на серйозність деяких злочинів та прийнятним, хоч і крайнім, засобом захисту спільного добра.

Сьогодні дедалі сильнішим стає усвідомлення того, що людська особа не втрачає своєї гідності навіть і тоді, коли скоїть дуже важкі злочини. Крім того, поширилося нове розуміння значення карних санкцій з боку держави. Врешті, створені ефективніші пенітенціарні системи, які гарантують необхідний захист громадян, але, одночасно, не позбавляють злочинця остаточно можливості для надолуження провини.

Тому Церква у світлі Євангелія навчає, що “смертна кара є недопустимою, бо чинить замах на недоторканість і гідність особи”, і тому вона рішуче докладає зусилля для її скасування в усьому світі».

Цитата, взята у лапка, почерпнута з промови Папи Франциска до учасників зустрічі, організованої Папською Радою сприяння новій євангелізації, приуроченої 25-річчю Катехизму, що відбулася 11 жовтня 2017 року.

Попереднє формулювання

Катехизм Католицької Церкви, проголошений 1992 року, вже зазнавав виправлення формулювання параграфу, присвяченого смертній карі, після стверджень святого Івана Павла ІІ, вміщених в енциклікі «Evangelium vitae» з 1995 року. У дотеперішньому формулюванні стверджувалося:

«Традиційна доктрина Церкви не виключає застосування смертної кари, після цілковитого визначення тотожності та відповідальності того, хто винуватий, якщо це є єдиний можливий ефективний шлях захисту життя людей від незаконного агресора. Якщо, однак, для безпеки і захисту людей від агресора достатньо безкровних засобів, то влада користуватиметься тільки такими засобами як більш відповідними конкретним умовам загального добра і гідності людської особи. А втім, у наші дні, коли держава має можливість успішно приборкати злочин і знешкодити винуватця без того, щоб відібрати в нього можливість спокутувати провину, обставини, за яких абсолютно необхідно усунути винуватця, “трапляються доволі рідко, якщо взагалі трапляються” (Іван-Павло II, Енц. « Evangelium vitae». 56.)».

Лист кардинала Луїса Ладарії до єпископів

Рескрипт супроводжується Листом кардинала Луїса Ладарії до єпископів усього світу, в якому він пояснює нове формулювання 2267 пункту Катехизму, зазначаючи, що воно «виражає автентичний розвиток доктрини» та «не суперечить попереднім навчанням учительського уряду Церкви».

Попередні формулювання можуть бути пояснені «у світлі першочергової відповідальності цивільної влади за захист спільного добра, в соціальному контексті, в якому карні санкції сприймалися по-іншому та відбувалися в середовищі, в якому було важче забезпечити те, щоб злочинець не міг повторити свій злочин».