Папська Академія «За життя» про загальнолюдське братерство в час пандемії

Світлана Духович - Ватикан

«Пандемія і всесвітнє братерство» – таку назву має документ Папської Академії «За життя», оприлюднений в понеділок, 30 березня 2020 року. Цього ж дня Папа Франциск прийняв на аудієнції Президента цієї установи Вінченцо Палью.

Вже сама назва документа Папської Академії «За життя», завданням якої є сприяти діалогові між наукою та мораллю, спонукає замислитися над тим, наскільки важливо для нас, особливо в цей момент, підтримувати соціальні стосунки в дусі солідарності.

Бути солідарними в уразливості й обмеженнях 

Автори документа зазначають, що пандемія підкреслює непевність людського існування. У деяких регіонах світу ця непевність щоденно супроводжує життя людей внаслідок бідності. В інших частинах світу сфери непевності поступово зменшуються завдяки прогресові науки та техніки, сприяючи навіть появі ілюзії того, що людина невразлива або що все можна вирішити за допомогою технології. 

Але не зважаючи на великі зусилля, пандемія поширилася також і в найбільш економічно та технологічно розвинених країнах. Одночасно, людство дедалі більше усвідомлює, що поряд з надзвичайними ресурсами захисту та лікування, що є результатами прогресу, існують також його побічні ефекти, з якими потрібно рахуватися. Це спонукає до болісного визнання, що ми не є господарями власної долі і що наука також має свої обмеження. І ця непевність і обмеженість наших можливостей є глобальною, реальною та спільною. 

Автори документа «Пандемія і всесвітнє братерство» наголошують, що не потрібно сприймати пандемію лише як поразку для науки та техніки, але також як нагоду для того, аби усвідомити власні обмеження, пам’ятаючи, одночасно, про існування того, що не проминає. 

Від усвідомлення взаємозв’язку до солідарності 

В документі зазначається, що людство ще ніколи так не було покликане усвідомити взаємозалежність, як це відбувається під час цієї жахливої надзвичайної ситуації. В цьому контексті важливо з’ясувати поняття свободи, що не означає відмежовуватись від іншого, чи розглядати його як загрозу, а усвідомити, що ми є частиною людства і що ми є відповідальними одні за одних.

Прикладом такого усвідомлення в цій ситуації є медичні працівники, що самовіддано працюють, іноді, навіть ризикуючи власним життям чи здоров’ям, а також науковці, що віддають свої знання та вміння на служіння іншим. Братерство плекають також матері та батьки сімей; робітники, які надалі чесно і сумлінно виконують свою працю навіть у об'єктивно складних ситуаціях; тисячі волонтерів, які не припинили служити; керівники релігійних громад, що надалі опікуються своїми вірними, навіть ціною власного життя, як це було у випадку з багатьма священиками, що померли від Covid-19. 

Наука, медицина і політика в час випробування

Науковці Папської Академії «За життя» підкреслюють, що політичні рішення повинні, безумовно, враховувати наукові дані, але не вони повинні обмежуватися ними. Натомість, за їхніми словами, потрібен союз між наукою та гуманізмом, бо таке лихо як Covid-19 можна подолати, насамперед, антитілами солідарності. Технічні та клінічні засоби запобігання повинні бути частиною сприяння загальному добру, що мусить протистояти тенденції надавати перевагу привілейованим особам та нехтувати уразливими верствами населення. 

Автори документа заторкнули таку важливу в теперішньому контексті тему як «стратегії лікування». Надзвичайна ситуація, в яку потрапляють багато країн, може призвести до того, що лікарі змушені приймати драматичні рішення щодо раціонування обмежених ресурсів, яких може не вистачити для всіх одночасно. В цьому випадку науковці радять, насамперед, робити все можливе на організаційному рівні, аби запобігти раціонуванню. Вони наголошують також, що у випадку необхідності обирати, для кого спрямовувати наявні ресурси, це рішення не може ґрунтуватися на різниці в цінності людського життя та гідності кожної людини, бо такої різниці не існує. Це рішення повинно спрямовуватись на те, щоб якнайкраще використати методи лікування, відповідно до потреб пацієнта, тобто тяжкості його хвороби та потреби в лікуванні, а також оцінки клінічних переваг, які може отримати лікування з точки зору прогнозу. «Вік не можна сприймати як єдиний та автоматичний критерій вибору, – наголошують члени Папської Академії “За життя”, – бо в такому випадку можна потрапити в дискримінаційне ставлення до людей похилого віку та до найслабших». За їхніми словами, потрібно також сформулювати спільні та обґрунтовані критерії, щоб уникнути свавілля чи імпровізації в надзвичайних ситуаціях. 

Обов’язок захищати найслабших: час випробування для віри 

В документі підкреслюється, що в ситуації пандемії, особливу увагу слід приділяти найбільш уразливим, насамперед, літнім людям та особам з інвалідністю. Летальність епідемії збільшується там, де люди навіть в повсякденному житті позбавлені звичайної медичної допомоги. Науковці наголошують на недопустимості описувати теперішню пандемію, як Боже «покарання», навіть вже тому, що в таких ситуаціях, як тепер, страждають найслабші, тобто ті, до кого Господь має найбільше милосердя і з якими ототожнюється (пор. Мт 25,40-45. ). 

Молитва заступництва 

На завершення автори документа Папської Академії «За життя» наголошують на важливості молитви. Молячись перед Розп’яттям, людина стоїть перед трагічною таємницею смерті, страх перед якою позначає теперішні події. В розп’ятому Христі усвідомлюємо людське існування як великий перехід: оболонка нашого існування подібна на кокон, який чекає на визволення метелика.

Науковці закликають переживати цей період як час молитви за тих, хто переносить страждання, яке Христос також відчув на Собі; і як час навчитись наслідувати Його в тому, аби вручати це страждання Отцеві. Цей діалог з Богом стає джерелом, з якого черпаємо внутрішню силу, щоб проявити всю свою відповідальність і бути готовими робити те, що вчиняє наше співіснування у світі людянішим.