Упокоївся в Бозі о. Антоніо Стефаніцці, колишній директор Радіо Ватикану
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Ввечері, 4 квітня 2020 року, в Римі перестало битися серце о. Антоніо Стефаніцці, який протягом багатьох років був Директором Радіо Ватикану, залишив помітний слід в усій ватиканській комунікації. Йому було понад 102 роки життя, 87 з яких він прослужив Богові та Церкві в Товаристві Ісуса.
Антоніо народився 18 вересня 1917 року у Лечче на півдні Італії, й уже в 15-річному віці, 1 жовтня 1932 року, був прийнятий до новіціату Неапольської провінції Отців Єзуїтів. По завершенні вступного випробування, майбутній священик пройшов усі звичні для члена Товариства Ісусового етапи формування, що включали загальну середню освіту, філософські й богословські студії, фізико-математичні студії в Неапольському університеті. У липні 1946 року він отримав пресвітерське рукоположення. Згодом поглиблював наукові знання в єзуїтському університеті в Нью-Йорку під проводом нобелівського лауреата Віктора Франца Гесса. Повернувшись до Риму, викладав у Папському Григоріанському Університеті.
Молодий Директор Радіо Ватикану
Коли о. Антоніо Стефаніцці щойно виповнилося 35 років, 1953 року його було призначено Директором Радіо Ватикану. Це служіння він виконував в період трьох понтифікатів – Пія ХІІ, Івана ХХІІІ та Павла VI, доки в 1967 році не був призначений директором технічного відділу Радіо Ватикану, й це служіння він здійснював до 1973 року. Цей період праці був позначений створенням та відкриттям передавального центру Санта Марія ді-Ґалерія, розташованого на північ від Риму, інавгурованого 1957 року, та перенесенням Радіо Ватикану до його теперішнього осідку в палаці Пія ХІІ. Завдяки о. Антоніо Держава-Місто Ватикан було серед перших 11 членів міжнародного консорціуму, що розпочали мовлення через супутники Intelsat. Він також входив до підготовчої комісії Другого Ватиканського Собору, організувався висвітлення цієї події в засобах комунікації. Розпрощавшись із Ватиканським Радіо, отець Стефаніцці до 1997 року був технічним радником Папської Ради Суспільних Комунікацій. Брав також участь у створенні Ватиканського Телевізійного Центру.
Остання місія
Завершивши служіння при Апостольській Столиці, вісімдесятирічний священик, звільнений від ватиканських обов’язків, приступив до виконання різних обов’язків у чернечій спільноті, а 2014 року, коли загальний стан здоров’я о. Антоніо погіршився, він був переведений до спільноти святого Петра Канісія, в якій приступив до цінної місії, виконуваної найстаршими – молитися за Церкву та за Орден.
Коли під час святкування 102-го дня народження священика запитували про його місію, він так і казав: «Вона полягає в тому, щоб молитися за Церкву і за Товариства Ісуса, але також готуватися до остаточної і радісної зустрічі з Господом. Правилом свого життя я прийняв вислів: служити Христові в особі Христового Намісника. Думаю, що наскільки зміг, я виконав цей обов’язок».
І справді, о. Антоніо Стефаніцці, ТІ, представляє важливу частину ватиканської історії ХХ століття та, зокрема, комунікації Святого Престолу.
