Новий Катехитичний довідник: євангелізація в сучасному світі

Світлана Духович – Ватикан

У четвер, 25 червня 2020 р., у Ватиканському прес-центрі відбулася презентація нового Катехитичного довідника, опублікованого Папською Радою сприяння новій євангелізації та затвердженого Папою Франциском 23 березня цього року. Новий довідник є оновленим виданням «Загального катехитичного довідника» 1971 року та «Загальної довідника з катехизи» 1997 року. 

Автори довідника, що має понад 300 сторінок, розділених на 3 частини та 12 розділів, нагадують, що кожна охрищена людина є учнем-місіонером і що потрібно докладати зусиль для пошуку нових способів передавання віри. Основою звіщення повинні бути три принципи: свідчення, бо «Церква зростає не завдяки прозелітизму, а завдяки привабливості»; милосердя, яке вчиняє вірогідним звіщення віри; та діалог, який не примушує, а, ґрунтуючись на любові, сприяє мирові. Таким чином, як наголошується в довіднику, катехиза допомагає християнам надати повного сенсу своєму існуванню.

Формація катехитів

У першій частині під назвою «Катехиза в євангелізаційній місії Церкви» автори приділяють велику увагу формації катехитів: аби бути надійними свідками віри, вони повинні «бути катехитами, перш ніж працювати катехитами», тому вони повинні трудитися з вдячністю, відданістю, послідовністю, відповідно до місіонерської духовності, що тримає їх подалі від «безрезультатного душпастирського занепокоєння» та від індивідуалізму. Катехити є вчителями, вихователями та свідками, які смиренням та пошаною повинні супроводжувати свободу інших. Необхідно, одночасно, «бути пильними у забезпеченні того, аби кожній людині, особливо неповнолітнім та уразливим людям, гарантувати абсолютний захист від будь-яких форм зловживань». 

Роль сім’ї у євангелізації

У другій частині довідника, що має назву «Процес катехези», вказується на важливість сім’ї, що відіграє незаміниму роль в євангелізації та є природнім місцем досвіду віри, бо пропонує християнське виховання «не через навчання, а через свідчення» у покірний і співчутливий спосіб. Перед обличчям важких ситуацій та нових сімейних сценаріїв, наявних у сучасному суспільстві, Церква закликає уважно та з розумінням супроводжувати вірних на шляху віри, аби повернути їм довіру та надію .

Катехизація уразливих 

Особлива увага приділяється катехизації людей з інвалідністю, що є свідками глибоких істин людського життя. Людей з інвалідністю слід сприймати як великий дар, а їхні сім'ї заслуговують на «пошану та захоплення». Інша особлива категорія – це мігранти, які, перебуваючи далеко від своєї батьківщини, можуть переживати кризу віри. Катехизація мігрантів повинна зосереджуватись на гостинності, довірі та солідарності, аби підтримати їх у боротьбі з упередженнями та серйозними небезпеками, такими як, наприклад, торгівля людьми. В документі також йдеться про в’язниці, які називають «справжніми місійними теренами»: катехизувати в'язнів означає звіщати їм спасіння в Христі та уважно вислуховувати їх, показуючи материнське обличчя Церкви. Катехитичний довідник звертає також велику увагу на бідних. В цьому контексті автори закликають катехитів виховувати вірних до євангельської вбогості, поширювати культуру братерства та спонукати до подолання злиднів і несправедливості.

Помісні Церкви й католицькі школи

У третій частині, присвяченій «Катехизі в помісних Церквах», вказується на важливу роль парафій. Вони є «прикладом спільнотного апостоляту» і здатні до креативної катехизи. Що стосується католицьких шкіл, то їх закликають перейти від шкіл-установ до шкіл-спільнот віри з виховним проектом, заснованим на євангельських цінностях. Один з абзаців документа присвячений викладанню релігії, яке відрізняється від катехизи, але й, одночасно, її доповнює. «Релігійний фактор, – як зазначається в довіднику, – це один з вимірів існування, яким не можна нехтувати», тому батьки й учні мають право отримати цілісну формацію, яка також враховує викладання релігії.

Екуменізм і міжрелігійний діалог

Особливими сферами для катехизи є екуменізм і міжрелігійний діалог з юдаїзмом та ісламом. Що стосується екуменізму, то в довіднику підкреслюється, що для того, аби бути «надійним знаряддям євангелізації», катехиза повинна «викликати прагнення до єдності» християн. Стосовно юдаїзму, автори вказують на важливість діалогу, який бореться з антисемітизмом та сприяє миру й справедливості. Перед обличчям жорстокого фундаменталізму, який, іноді, можна зустріти в ісламі, Церква закликає уникати поверхневих узагальнень, сприяючи обізнаності та зустрічі з мусульманами. Узагальнюючи, автори Катехитичного довідника зазначають, що в умовах релігійного плюралізму катехиза повинна «поглиблювати та зміцнювати ідентичність вірних», спряючи їхній місіонерській заанґажованості через свідчення та «надійний і доброзичливий» діалог.

Виклик євангелізації– це виклик інкультурації на цифровому континенті

Катехитичний довідник не залишає поза увагою таку важливу тему як цифрова культура, яка є настільки впливовою, що змінила способи вираження та ієрархію цінностей на глобальному рівні. Інтернет має багато позитивних аспектів (наприклад, розвиває когнітивні навики й сприяє незалежній інформації для захисту найуразливіших людей), але, з іншого боку, його «темна сторона» полягає в тому, що він може призводити до самотності, маніпуляції, кібер-буллінґу, поширювати насильство, упередження та ненависть. У цій сфері катехиза повинна вчити уникати «культури миттєвого задоволення», позбавленої ієрархій цінностей та нездатної розрізнити істину та якість. Насамперед, необхідно супроводжувати молодь в їхньому пошуку внутрішньої свободи, яка допоможе їм відмежуватися від «соціального стада». «Виклик євангелізації – це виклик інкультурації на цифровому континенті», – наголошують автори Катехитичного довідника, вказуючи на важливість того, щоб запропонувати простір, де можна досвідчити віру, отримати інтерпретаційні ключі для відповідей на важливі питання, такі як світ почуттів, справедливість і мир.

Культура життя на противагу культурі смерті

Довідник розглядає також такі теми як наука і техніка, які служать людині і які потрібно спрямовувати на покращення умов життя людського роду. Автори документа закликають катехитів розповідати про мнимі конфлікти між наукою та вірою та вказувати на свідчення християнських вчених, що є прикладом гармонії та синтезу між наукою та вірою.

Окрема увага приділяється біоетиці: виходячи з принциму, що «не все, що технічно можливе, є морально дозволеним», потрібно відрізняти терапевтичні втручання від маніпуляцій і звертати увагу на євгеніку та дискримінацію, яку вона тягне за собою. Щодо поняття «ґендеру» документ зазначає, що Церква «завжди і в будь-якій ситуації» супроводжує людей, які живуть у складних, а, іноді, й конфліктних ситуаціях, не осуджуючи їх. Однак, «з точки зору віри, сексуальність не є лише фізичним аспектом, а цінністю, за яку людина несе відповідальність», та «відповіддю на первісне покликання Бога». Тому в біоетичній галузі катехитам необхідна особлива формація, що ґрунтується на принципі священності та недоторканості людського життя і протиставляється культурі смерті. В цьому контексті Катехитичний довідник засуджує смертну кару, що є «нелюдським покаранням, що принижує гідність людини».

Екологічне навернення

Серед інших питань, які розглядаються в документі, – заклик до «глибокого екологічного навернення», до якого повинна спонукати катехиза, сприяючи дбанню про створіння та надихаючи до доброчесного життя, далекого від споживацтва. Автори Катехитичного довідника закликають катехитів заохочувати католиків до активної участі в соціальному житті на користь спільного добра.  Що стосується сфери праці, підкреслюється необхідність проводити євангелізацію відповідно до соціальної доктрини Церкви, приділяючи особливу увагу захистові прав найслабших. 

Останні два розділи Катехитичного довідника присвячені місцевим катехизмам. Автори подають вказівки стосовно отримання апробації від Апостольського Престолу та інформацію стосовно установ, що відповідають за катехизу, такі як Синоди Єпископів та Єпископські конференції.