Єдність християн: Насамперед, розпізнати одні в одних братів і сестер
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Шістдесят років тому, напередодні Другого Ватиканського Собору, Католицька Церква офіційно приєдналася до екуменічного руху. Ініціатор собору святий Папа Іван ХХІІІ 5 червня 1960 року створив Секретаріат, який пізніше став Папською Радою сприяння єдності між християнами. Сьогодні в цьому відомстві служить монсеньйор Андреа Пальмєрі, що є Заступником Секретаря, який в інтерв’ю для VatianNews поділився своїми думками про те, що означає відзначення цієї річниці.
В дорозі до мети
«Святкувати цю річницю, без сумніву, є нагодою подякувати всім тим, які трудилися на користь екуменічного руху з католицького боку, зокрема, всім тим, які працювали в цій Папській Раді, в минулому – Секретаріаті сприяння єдності між християнами. Вони виконали величезну працю, особливо, першопроходьці, які відкрили нові шляхи. Водночас, святкувати таку річницю означає також, що цілі Папської Ради ще не досягненні, ми ще не виявилися спроможними розвинути екуменізм належним чином у різних місцевих католицьких реаліях, ані не досягли мети єдності всіх інших християн», – мовив монсеньйор Пальмєрі, зауваживши, що мета залишається тією ж, що була озвучена в «Unitatis Redintegratio» Другого Ватиканського Собору: відновлення повної видимої єдності між усіма охрищеними.
«Зрозуміло, що не можемо носити в думці модель єдності, її знайдемо у взаємному діалозі разом з іншими християнами, дозволивши Святому Духові вказати нам форму, щоби насправді перебувати у повному сопричасті», – додав він.
Чи всі відмінності можна прийняти?
Відповідаючи на запитання про те, як можна погодити різні відмінності, ватиканський екуменіст зауважив, що діалог не означає скасування відмінностей, але «приймати одні одних у взаємних відмінностях», але щоб «ці відмінності якимось чином не суперечили спадщині чи доктрині нашої віри». «Існують відмінності, які можуть бути прийнятими, над іншими роздумується, аби збагнути, якою мірою вони є дійсно непримиримими. Сьогодні велика загроза полягає в тому, щоб сприймати іншого як ворога, щоб змогти окреслити в такий спосіб власну ідентичність. І ця нездатність розпізнати в іншому брата, якого слід любити, всім, навіть деяким католикам, утруднює визнання зроблених досі кроків», – зауважив Заступник Секретаря Папської Ради сприяння єдності між християнами.
За його словами, йдеться «не лише про богословське питання», але також про «насправді духовний шлях», необхідний для того, щоб зуміти прийняти інакшість як багатство. «Саме тому духовний вимір екуменізму є фундаментальним», – наголосив він.
