Кардинал Станіслав Рилко: в час пандемії ввіряти життя Пречистій Діві

Gabriella Ceraso / Світлана Духович – Ватикан

Щороку 5 серпня Католицька Церква відзначає річницю посвячення Папської базиліки Пресвятої Марії в Римі. З цієї нагоди у середу вранці, 5 серпня 2020 р., кардинал Станіслав Рилко, Архіпресвітер цієї базиліки, відслужив Святу Месу і, звертаючись до вірних у проповіді, пригадав про основні елементи історії цього величного собору. У період понтифікату Папи Ліберія (352-366) одному з римських патриціїв та його дружині з’явилася у сні Пречиста Діва Марія і вказала їм на місце, де б вона хотіла, щоб Їй побудували храм. Це місце, як зазначала у сні Матір Божа, мало бути вкрите снігом. Таким чином, в серпні 358 року відбулося чудо снігопаду, і звідси походить також і назва «Базиліка Матері Божої Сніжної». Вісімдесят років по тому Папа Сикст II побудував на тому місці собор, який протягом 15 століть своєї історії збагатився цінними творами мистецтва. У базиліці зберігаються два великі скарби: Святі ясла з Вифлеєму та ікона Пресвятої Богородиці «Спасіння римського люду» (Salus Populi Romani).

Милосердний Бог і втішаюча Матір

«Присутність Бога Отця, багатого милосердям, – наголосив проповідник, – супроводжується в цій базиліці присутністю Його Матері, Діви Марії, такої ніжної, як вона зображена на іконі “Спасіння римського люду”, з хустинкою в руці, аби втирати сльози своїх дітей».

За словами кардинала Станіслава Рилка, базиліка, зберігаючи присутність Марії, притягає до себе численну кількість вірних, які хочуть «зустріти Її та відкрити перед Нею своє серце». В цьому, як він наголосив, полягає роль незліченних Маріанських санктуаріїв у всьому світі. Санктуарії – це ті місця, де в особливий спосіб здійснюється заповіт Ісуса на хресті: людина, що зазнала різних випробувань відчуває себе переданою під опіку Марії; вона відчуває, що Христос звертається до неї зі словами: «Ось, мати твоя!" (Ів 19,27). І мати знає, як відновити надію, навіть змінити життя дитини. В контексті пандемії Архипресвітер базиліки Santa Maria Maggiore закликав вірних і надалі «ввіряти себе Марії, запрошувати  Її в свій дім, впускати Її до свого життя, просити Її брати участь у наших радощах та наших проблемах, у викликах, з якими ми стикаємося щодня».