Кардинал Паролін: пріоритетом є не економіка, а людина

Світлана Духович – Ватикан

Італійський вебпортал «Riparte l’Italia» (з італ. Італія знову розпочинає шлях), в якому зібрані матеріали та ідеї щодо відновлення життя країни після пандемії, опублікував інтерв’ю з Державним Секретарем Святого Престолу кардиналом П’єтром Пароліном.

 Економіка на служінні людству

«Пріоритетом є не економіка, як така, а людина», – підкреслив кардинал, відповідаючи на запитання журналіста Карла Ді Чікко про те, яке соціальне вчення Церкви може бути корисним для прийняття правильних політичних рішень, спрямованих на відновлення країни. Він додав, що Covid-19 не лише спричинив санітарну кризу, але й вплинув на багато аспектів людського життя: сім'ю, політику, роботу, бізнес, торгівлю, туризм тощо. Широкомасштабний характер пандемії, за його словами, постійно нагадує нам про слова Папи Франциска, що «все пов’язане».

Як зазначив Державний Секретар, «якщо всі уряди були змушені вжити рішучих заходів, аж до припинення багатьох видів економічної діяльності для боротьби з пандемією, це означає, що пріоритетом є не економіка, а людина. Це означає, насамперед, дбати про здоров’я». Однак, як пояснив ієрарх, «соціальна доктрина Церкви, що є вкоріненою в християнській антропології, нагадує нам, що ми не можемо обмежуватися лише піклуванням про здоров'я тіла. Необхідно дбати про цілісність людини, яка повинна бути головною метою політичних та економічних зобов'язань, в етиці спільної відповідальності у спільному домі».

«Отже Церква, – зазначив кардинал, – запрошує нас знову відкрити покликання економіки на служінні людству для того, аби гарантувати кожній людині умови, необхідні для цілісного людського розвитку та гідного життя». Він вказав на деякі небезпеки, «що виникли в боротьбі з пандемією, наприклад, поширеність редуктивних антропологічних підходів, які, зосереджуючись на тілесному здоров’ї, ризикують вважати духовні виміри незначущими».

Тенденції до закритості

В контексті слів Папи Франциска про те, що все взаємопов’язане, Державний Секретар Святого Престолу зауважив, що ми спостерігаємо тенденції до протилежного: деякі країни будують дедалі більше стін, посилюються кордони, відбуваються систематичні порушення закону, підтримуючи ситуацію постійного глобального конфлікту. Кардинал Паролін пригадав слова Папи Франциска, який під час свого візиту до Нагасакі в 2019 році підкреслив, що витрати на озброєння досягли свого піку в 2019 році. А тепер, як зауважив ієрарх, існує серйозний ризик того, що після періоду зниження цих витрат, також через обмеження, пов'язані з пандемією, вони знову почнуть збільшуватися».

Соціальне вчення Церкви – відповідь на сучасні виклики  

Державний Секретар підкреслив, що основні напрямні для економіки Папа Франциск подав в енцикліці «Laudato Si’», яка, в свою чергою, є продовженням «Caritas in veritate» Папи Венедикта XVI. «Це дві останні великі соціальні енцикліки, – зауважив він. – Папа Венедикт говорив про економіку, в якій повинен бути простір для логіки дарування, принципу безкорисливості, що виражає не лише солідарність, але ще в глибшому сенсі – людське братерство. Папа Франциск знову висунув на перший план тему цілісного людського розвитку в контексті цілісної, економічної, соціальної, культурної, духовної екології».

Соціальне вчення Церкви, надійність фундаменту та орієнтації якої визнається багатьма, виявляє свою здатність постійно оновлюватись, аби відповідати на питання людства злагоджено та з перспективи цілісності.

Супроводжувати людство на шляху навернення

Кардинал Паролін зазначив, що в контексті численних соціальних проблем, спричинених пандемією, Церква покликана супроводжувати людство, «зі смиренням і мудрістю, але також з креативністю», для того, «аби драматична криза пандемії не вилилася в страшну трагедію, а відкрила простори для людського та екологічного навернення, якого потребує людство».

На завершення Державний Секретар Святого Престолу висловив сподівання, що досвід неможливості брати безпосередню участь у богослуженнях протягом перших місяців пандемії, породив у багатьох вірних усвідомлення цінності Святих Таїнств, а також бажання активнішої участі у літургії, що є кульмінацію та джерелом всього життя Церкви.