Зусилля Пія XII, спрямовані на порятунок "братів-євреїв"

Fabio Colagrande / Світлана Духович – Ватикан

Нещодавно опублікована книга «Пій ХІІ та євреї», автором є Йоган Ікс, директор історичного архіву Відділу в справах стосунків з державами Святого Престолу, стала результатом багатомісячного вивчення документів, які вперше стали доступними після відкриття історичних архівів, що стосуються понтифікату Папи Пачеллі. На приблизно 400 сторінках книги висвітлена невпинна праця Папи Пія ХІІ та його Бюро Державного секретаріату (так тоді називався згаданий відділ) між 1938 та 1944 роками у відповідь на щоденні прохання про допомогу, що надходили з усієї Європи. Історик та архівіст Йоган Ікс розповів про цю наукову працю в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News.

Остання надія євреїв

Автор книги пояснив, насамперед, що навколо ставлення Папи Пія XII до нацистських переслідувань євреїв, створилася так звана «чорна легенда», згідно з якою Папа Пачеллі, начебто, залишався байдужим до переслідувань євреїв і нічого не робив, аби їх рятувати. «Але це не правда, – наголосив Йоган Ікс, – тому що архівна серія під назвою “Євреї”, що міститься в нашому архіві та, на мою думку, є справжнім унікумом у всьому світі, демонструє щоденну працю, яку Папа та одинадцять осіб з його бюро разом з нунціями та іншими співпрацівниками закордоном присвячували тому, аби надати допомогу переслідуваним по всій Європі. Це архівна серія, що містить сотні файлів та тисячі документів. Кожен файл розповідає історію певної сім’ї або групи переслідуваних, які безпосередньо або через посередників звернулись за допомогою до Єпископа Риму. Я нарахував приблизно 2800 прохань про допомогу чи втручання, які стосувалися життя понад 4000 євреїв між 1938 і 1944 роками».

Науковець додав, що, як показано в архівах, євреї з Мілану, Праги чи Будапешта зверталися до Папи як до останньої надії, тому очевидно, що він був на їхній стороні, і що він та його співробітники робили все можливе, аби їх врятувати.

Переслідувані євреї, але й також католики

Книга «Пій ХІІ та євреї» підтверджує, що в ті роки Папа Пій XII багато трудився, щоб врятувати як католиків, так і євреїв. Йоган Ікс зазначив, що у 1941 році расові закони змінилися в усій Німеччині та в усіх окупованих країнах. Критерієм переслідування вже не була релігія, а "етнічний" принцип, а точніше, генетичний: кожного, хто мав єврейських предків до третього покоління, арештовували й депортували. Драматичним прикладом, описаним у книзі, є відчайдушний лист до Пія XII однієї католички, яка звернулася до нього про допомогу в 1943 році, відразу після того, як нацисти створили в Римі ґетто. Вся її сім’я була католицькою, її діти ходили до католицької школи, але її бабуся мала єврейське коріння, тому вона звернулася до Папи з проханням знайти для неї місце для того, щоб сховатися від переслідувань. В документах, як зазначив автор, не вказано, чи жінка отримала допомогу, аде досить вірогідно, що для неї, як і для багатьох інших, знайшли пристановище в одному з монастирів.

Надійшли перші новини про масове знищення людей…

Яка інформація надходила до Ватикану про те, що відбувалося у концтаборах у Східній Європі? Відповідаючи на це запитання, історик зазначив, що британці, американці та Святий Престол обмінювалися інформацією на цю тему. Серед присутніх на місцях дипломатів відбувалась плідна співпраця, і вони передавали одні одним жахливі новини про концтабори. «Коли перші докази масового знищення людей, що відбувалися в цих місцях, надійшли в офіси Ватикану, – зауважив Йоган Ікс, – спочатку дипломатів Державного секретаріату це шокувало, їм було важко у це повірити. Наприклад, потрібна була надзвичайна розважливість для того, аби аналізувати новини, що надходили з варшавського ґетто від «агентів Ватикану» або анонімних людей, що надсилали свідчення. Але незабаром стало зрозуміло, що насправді була проведена операція для його [VN. варшавського ґетто] повного спустошення, депортації та вбивства всіх його мешканців».

Пояснення нейтральності

З книги «Пій ХІІ та євреї» випливає спосіб діяльності офісу Державного Секретаріату під керівництвом Папи Пачеллі: серед повного конфлікту дипломати обережно реагували на прохання про допомогу, але залишались нейтральними, щоб не втратити жодного каналу зв'язку. Автор книги пояснив, що саме цей намір зберігати нейтральність у конфлікті спонукав Єпископа Риму не публікувати документ, який би засуджував переслідування, разом з британцями, американцями та Радянським союзом. «Не забуваймо, – зауважив він, – що на початку війни Радянський союз ще був союзником США та Англії. На мою думку, Святий Престол зрозумів, що на той момент він не міг спалити свою репутацію, поставивши себе поряд з Радянським союзом. Уявіть, що б ми сказали сьогодні, якби тоді Святий Престол співпрацював із союзниками. Він цього не зробив, але діяв, так би мовити, паралельно, щоб допомогти переслідуваним і чинити тиск на окуповані нацистами країни. Ця нейтральність мала ключове значення для повоєнного періоду».

Незважаючи на цю нейтральність, між Папою Пачеллі та тодішнім Президентом США Франкліном Рузвельтом були приятельські стосунки. Історик зазначив, що про це свідчать особисті листи Рузвельта, адресовані Пію XII, що не входили до звичних дипломатичних протоколів.

Євреї – брати, яких потрібно шанувати, як і всіх інших

Одним із найцікавіших документів, про які йдеться в книзі, є лист кардинала П’єтро Ґаспаррі від 9 лютого 1916 р., в якому він відповідає на запит Американського єврейського комітету в Нью-Йорку. На думку ватиканського архівіста, цей лист був натхненний Еудженіо Пачеллі, що тоді був відповідальним за стосунки з державами в Державному Секретаріаті Святого Престолу. Американські євреї просили тоді, аби Папа Венедикт XV висловив свою позицію щодо расових переслідувань, які вже почалися під час Першої світової війни. Державний Секретар Ґаспаррі відповів їм листом, погоджуючись на його публікацію. Газети американських єврейських громад, як пояснив історик, писали про цей лист як про справжню "енцикліку". У своєму листі кардинал Ґаспаррі буквально називав євреїв "братами" і зазначав, що потрібно захищати їхні права, як і права всіх народів. «Такою була чітка позиція Святого Престолу, – підкреслив Йоган Ікс, –  коли Еудженіо Пачеллі займав посаду міністра закордонних справ: євреї – це брати, яких потрібно шанувати, як і всіх інших. Я вважаю, що це перший документ в історії Католицької Церкви і Святого Престолу, який висловлює цей принцип і, що цікаво, це слова, які знаходимо в документі Nostra Aetate Другого Ватиканського Собору, опублікованому в 1965 році. Це саме ті принципи, які, на мою думку, Пій ХІІ впродовж десятиліть застосовував під час свого понтифікату, виходячи назустріч великій проблемі нацизму, а потім і комунізму».