Церква і похилі віком: вказати на світанок нового часу

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Цим документом Папська Академія «За життя» має намір підкреслити нагальність нової уважності до літних людей, кількість яких протягом останніх десятиріч повсюди зросла. Такими словами архиєпископ Вінченцо Палья, Президент згаданої академії, під час брифінгу, який відбувся у вівторок, 9 лютого 2021 р., у Ватиканському прес-центрі представив документ «Старість: наше майбутнє. Становище літніх людей після пандемії», приготований цим відомством.

Нова чутливість

Архиєпископ Палья, насамперед, подякував Папі Францискові за встановлення Всесвітнього дня дідусів, бабусь і літніх людей, що є заохоченням до зростання чутливості до проблем літніх людей, що була в центрі уваги непоодиноких висловлювань Римських Єпископів останніх часів. Папа Франциск не перестає протидіяти «культурі відкинення мов непотребу», що веде до покинення похилих віком, закликаючи подбати про «мережу почуттів та зв’язків, які поєднують покоління, щоби християнські сім’я та громада були гостинним домом для всіх, від малих до старих, і щоб передавання культури та віри між поколіннями було плинним і живим».

Очільник Папської Академії за життя зазначив, що пандемія COVID-19, що знайшла серед похилих віком найбільше жертв, «виявила нездатність сучасного суспільства належним чином заопікуватися своїми старенькими». Він навів статистичні дані про те, що смертність від вірусу найбільше охопила літніх людей, більшість з яких померли в геріатричних закладах. Цей показник є значно нижчим серед тих, які перебували вдома.

«Нагальним є глобальне переосмислення близькості суспільства до похилих віком. В системі піклування й допомоги літнім людям потрібно переглянути чимало речей», – наголосив архиєпископ Палья, підкреслюючи, що на Церкві лежить відповідальність за те, щоб стати пророчим голосом, «який вкаже на світанок нового часу». За його словами, «цивілізованість епохи вимірюється, починаючи від того, як ставимося до тих, які є слабшими та уразливими».

Пам’ять і надія

Під час презентації виступив також монсеньйор Бруно-Марі Дюффе, Секретар Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові, який свої роздуми розпочав зі свідчення, яке прозвучало під час Синоду Єпископів у Ватикані, присвяченого молоді, яке Папа навів у Апостольському напоумлення «Christus vivit». Юнак із Самоа порівняв Церкву до каное, «в якому похилі віком допомагають триматися маршруту, інтерпретуючи розташування зірок, а молоді заповзято веслують, уявляючи те, що їх там далі чекає».

«Похилі віком – це наша пам’ять, і як наслідок, як це не парадоксально, наша надія. Якщо спираємося на їхній досвід і на їхні відкриття, то зможемо продовжити пригоду людської історії. У дійсності, завдяки пам’яті уможливлюється надія. Парадокс, отже полягає в тому, що літні люди завжди один крок попереду», – сказав доповідач, звертаючи увагу на те, що сучасна культура, натомість, яка ставить у центрі уваги безпосередню ефективність, часто веде нас до того, що покидаємо похилих віком, вважаючи їх «менш продуктивними».

Наслідок цього, за словами монсеньйора Дюффе, подвійний: похилі віком, що не беруть участі в економічному виробництві, вже не вважаються пріоритетом в нашому суспільстві, що гостро проявилося у критеріях відбору пацієнтів у випадках нестачі медичного устаткування, а з іншого боку розриваються зв’язки між поколіннями, що також посилила пандемія та вимога ізоляції.

«Можемо, отже, ствердити, що надзвичайний стан в медицині висвітлив важливу складову соціальних взаємин. Здатність прийняти виклик життя, його невідомі та радощі, частково ґрунтується на натхненні, властивому діалогові між поколіннями: діалогові, що може складатися зі слів чи мовчання, малюнка, подарованого дитиною, що спонукає літню людину мріяти, або з ніжності поглядів, які перетинаються та взаємно підтримують», – сказав Секретар Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові, наголосивши, що «якщо похилі віком мріятимуть, то молоді не перестануть винаходити».