Кардинал Тарксон: народні рухи покликані стати дійовими особами змін

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Benedetta Capelli – Ватикан

Зміни, що приходять із життя в гармонії зі створеним світом під знаком цілісної екології, шануючи права тубільних народів і шукаючи спільне добро. Такі заохочення прозвучали з уст кардинала Петера Тарксона, Префекта Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові, під час першої сесії четвертої Всесвітньої зустрічі народних рухів, що відбулася в он-лайн режимі пополудні 9 липня 2021 року.

«Народні рухи»

Так звані «Народні рухи» зродилися в Латинській Америці. Йдеться про об’єднання убогих робітників і селян, безземельних і безпритульних, корінних жителів, мігрантів, мешканців нетрів та різного роду неформальних поселень у містах та приміських районах, нелегальних робітників та безробітної молоді, тобто про рухи, які об’єднують жертви суспільної маргіналізації, людей, змушених жити і працювати на периферії суспільства, а також захищати власні інтереси, консолідуючись саме у такі асоціації, не маючи права на організацію традиційних профспілок. Вони представляючи різні «галузі» неформальної економіки, як от збирачі вторинної сировини, вуличні торговці, особи що скуповують і перепродують вживані речі, ремісники, поденні наймані робітники, тощо.

Папа Франциск, будучи архиєпископом Буенос-Айреса, підтримував близькі стосунки з народними рухами в Аргентині і дбав про їхнє душпастирство. Після обрання на Петровий престол, він не перестав цікавитися цією тематикою, брав участь у згаданих всесвітніх зустрічах, адже перша з них відбулася 2014 року в Римі, а друга, що відбувалася 2015 року в Болівії за участю представників 40 держав, збіглася з його Апостольським візитом до цієї країни. Врешті, третя зустріч в листопаді 2016 року знову відбувалася у Ватикані. З огляду на пандемію, четверта зустріч відбувається в онлайн-форматі, й у вересневій сесії запланована участь Святішого Отця.

Бідні боряться з несправедливістю

Відправною точкою для дебатів під час п’ятничної зустрічі стали наслідки пандемії для становища представників цього сектору економіки. З Бразилії, Індії та Іспанії прозвучали свідчення тих, які на передовій у боротьбі за те, щоби дати голос і видимість тим, які почуваються марґіналізованими. Промовляючи до них, кардинал Тарксон наголосив на важливості переміни серця, що починається із зустрічі з болем тих, які страждають від несправедливості. Префект Дикастерії служіння цілісному розвиткові людини назвав нагальними зусилля, спрямовані на те, щоби «поставити економіку на служінні людській особі», щоб вона була справедливою.

«Бідні, – ствердив він, – не лише страждають від несправедливості, але боряться проти несправедливості. І це є фундаментальним аспектом народних рухів, що представляють не лише людей, які змагаються на підтримку тих, які страждають від несправедливості, але є також згуртуванням тих, які стараються встановити для них справедливий суспільно-економічний порядок».

Творити історію

«Виклики, які стоять перед нами, – вів далі кардинал Тарксон, – неможливо долати наодинці. Потрібна солідарність між нами, яка є основою народницької культури, що промовляє з периферій, творячи дуже глибокий рівень взаємин між людьми, сприяючи соціальній інтеграції». За його словами, солідарність є принципом, що допоможе провадити несправедливі структури суспільства до рівності та справедливості, й, урешті, до миру. «Ми творимо історію», – наголошує він, вказуючи на боротьбу, спрямовану на подолання структурних причин бідності та несправедливості.

"Ні" культурі байдужості

Префект Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові підкреслює, що цей виклик слід долати, «шануючи власні відмінності», на що вказує Папа, пропонуючи модель багатогранника, щоби прямувати різними дорогами, але до тієї самої мети. Потрібно також оживити саму ж політику, «переступивши через патерналістські форми надання допомоги та зміцнюючи місцеві, національні та міжнародні системи управління, які б дозволяли народним рухам ставати справжніми дійовими особами в досягненні добра». З цього випливає заохочення «поширювати та поглиблювати процеси змін, як результат діяльності людей», захищаючи гідну працю, докладаючи зусилля для створення робочих місць «шляхом інклюзивності та сприяння спільнотній і соціальній економіці», в якій «солідарність переважає над шуканням прибутку». «Борімося проти культури байдужості», – закликав кардинал Тарксон представників народних рухів, заохотивши «захищаючи власну гідність, захищати також гідність інших».