Кардинал Маріо Ґрек закликав монастирі молитися за добрі плоди наступного Синоду

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«На цьому етапі синодального процесу не прошу вас молитися замість інших братів і сестер, але підтримувати напруженою для всіх уважність до духовного виміру шляху, який розпочинаємо, щоби зуміти розпізнавати Божу дію в житті вселенської Церкви та окремих помісних Церков», – таким закликом кардинал Маріо Ґрек, Генеральний Секретар Синоду Єпископів, підсумовує свого листа до представників монашого та затворницького життя на всіх континентах, оприлюдненого 28 серпня 2021 р., день літургійного спомину святого Августина. Згаданий лист є проханням приєднатися за посередництвом молитви до шляху, який Церква розпочне у жовтні цього року, прямуючи до XVI Звичайної Загальної Асамблеї Синоду Єпископів, яка запланована у Ватикані на жовтень 2023 року на тему: «Задля синодальної Церкви: сопричастя, участь і місія».

Як повідомлялося раніше, синодальний процес, що завершиться асамблеєю у Ватикані, передбачає дієцезальні етапи в усіх Церквах та континентальні зустрічі. З наближенням офіційного початку цього шляху, що 9-10 жовтня відбудеться у Ватикані, а 17 жовтня в усіх дієцезіях, кардинал Маріо Ґрек запрошує приєднатися до нього також і тих братів і сестер, які з огляду на свою харизму не матимуть змоги брати фізичну участь в різних заходах, але можуть чинити це через молитву та слухання. Саме навколо слухання, а також навернення та сопричастя, як «фундаментальних для синодального процесу» дійсностей, що займають центральне місце в монашому та контемплятивному житті, й обертається ввесь лист.

Почути Бога та людей нашого часу

Як повчає Папа Франциск, «синодальна Церква – це Церква, яка перебуває в слуханні, усвідомлюючи, що слухати є чимось більшим, ніж просто чути». Генеральний Секретар Синоду нагадує, що у правилах монашого життя знаходимо заохочення до слухання, адже вони дуже часто є збором біблійних і євангельських висловів, тобто, Божого слова, яке треба почути, засвоїти та втілити в життя. Слухання «пронизує все монаше життя», і йдеться не тільки про слухання Божого слова, але також братів і сестер зі спільноти, а також людей нашого часу. Адже наполегливість у засвоєнні Святих Писань «навчає глибокого слухання себе самих, інших людей і Бога», а також гостинності, що є характерною рисою монаших і клявзурових спільнот.

Навернення у позитивних аспектах та серед труднощів

Наступним аспектом, про який роздумує кардинал Ґрек, є навернення. «Справжній синодальний шлях не може обійтися без готовності дозволити на те, щоби слухання Божого слова та дія Святого Духа в нашому житті причинилися до навернення», – пише він, зауваживши, що монахи та затворники є «експертами зі стану навернення як у позитивних аспектах, так і серед труднощів, які не повинні знеохочувати, їх слід переживати в дусі віри та надії».

«У своєму досвіді спільнотного життя, в якому синодальність повинна би бути фундаментальним елементом, ви добре знаєте не тільки “красу” спільного прямування вперед, але й неминучі труднощі та можливі рани», – читаємо в листі Генерального Секретаря Синоду Єпископів, який зазначає, що для того, аби бути справжнім, усе християнське життя потребує відкритості на дорогу навернення до Бога та Його слова. «Навіть з людської точки зору знаємо, що справжнє слухання вимагає також взаємного навернення, що спонукає полишити наші забезпечення, щоби ступити на непрості, але незамінні терени діалогу», – додає він.

Остаточний критерій синодального шляху

Далі кардинал Ґрек вказує на те, що «метою слухання та навернення є сопричастя. «У ваших спільнотах ви добре знаєте, що сопричастя є також остаточним критерієм розпізнавання та перевірки синодального шляху», – підкреслює він, зазначаючи, що у спільнотному вимірі, притаманному монашому життю, можемо побачити, наскільки «спільність не збігається із одноманітністю».

Служителі молитви

Підсумовуючи, Генеральний Секретар Синоду цитує 134 Псалом, який заохочує левітів і священиків, що служать у Єрусалимському храмі, благословити Господа вдень і вночі, підносячи руки в неустанній молитві. «Існують люди, обрані з-поміж народу, які мають завдання дбати про те, щоби ні вдень, ні вночі, не забракло служіння молитви та прослави в Господньому храмі», – пише він, висловивши сподівання на те, що протягом цього синодального періоду, позначеного зустрічами, засіданнями та діалогом, представники монашого та затворницького життя будуть отими «служителями молитви», які нагадуватимуть усім, що «без сопричастя з Богом неможливе сопричастя між нами».