Папська Рада сприяння єдності християн: будувати взаємини довіри
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Alessandro De Carolis – Ватикан
Вміти розвивати «взаємини довіри». Це не той навик, якого можна навчитися з книжок, але йдеться про основоположну передумову, поряд з богословською та лінгвістичною компетентністю, якої вимагається від тих, які трудяться в сфері екуменізму, працюючи в Папській Раді сприяння єдності між християнами. Від 2010 року цю дикастерію Римської Курії очолює кардинал Курт Кох, який розповідає про її діяльність в рамках ініціативи ватиканських медіа, присвяченої ознайомленню з діяльністю структур Святого Престолу.
Плід Другого Ватиканського Собору
Розмову з кардиналом наш колега розпочав із зауваження про те, що це відомство є «одним із значущіших плодів Другого Ватиканського Собору», запитуючи про те, «як сьогодні зберігається живою» понад шістдесятирічна спадщина. Очільник відомства, відповідального за екуменічний діалог, зауважив, що відновлення єдності між християнами було серед завдань собору, згідно з баченням його ініціатора святого Івана ХХІІІ, через що було створено спеціальний секретаріат. Однак, правдою є також те, що саме собор, у численних аспектах, є плодом праці тодішнього Секретаріату з питань єдності, який відіграв вирішальну роль у приготуванні деяких ключових документів. «Через шістдесят років навчання собору, особливим чином догматична конституція Lumen Gentium та декрет Unitatis Redintegratio, залишається джерелом натхнення та провідниками в нашій діяльності», – додав він.
Незворотне зобов’язання
У контексті 25-річчя енцикліки «Ut unum sint», що відзначалося минулого року, якою Іван Павло ІІ «у невідкличний спосіб» підтвердив екуменічне зобов’язання Церкви, наступне запитання стосувалося того, що це потрібно вчинити, аби повністю здійснити євангельський заклик до єдності.
Підкресливши, що «Ut unum sint» є єдиною енциклікою, присвяченою єдності християн, кардинал Кох зазначив, що вона підтвердила велику екуменічну інтуїцію Другого Ватиканського Собору, назвавши єдність неминучою дорогою Церкви, підтримавши також подвійний вимір діалогу, – в любові та в істині, – розпочатого відразу по його завершенні. Й у останній своїй частині енцикліка говорить про дорогу, яку ще потрібно пройти.
«Зрозуміло, що єдність – це дар Святого Духа, дар, який приходить до нас, коли ми прямуємо разом, як часто повторює Папа Франциск. Щоби отримати цей дар, необхідно не тільки просити, щоби він був нас даний, але також ставати готовими його прийняти, молячись за те, аби Господь посилював наше прагнення єдності, подібно до того, як Він її прагнув», – зазначив Голова Папської Ради сприяння єдності християн.
Духовний екуменізм
Очільник дикастерії, відповідальної за екуменічний діалог, висловив сподівання, що Тиждень молитов за єдність християн є важливою подією не тільки для Папської Ради, але й для всіх християн. Однак, це не єдина нагода молитися за єдність, бо під час кожного Євхаристійного богослужіння просимо в Бога дару єдності та миру для Церкви. Крім того, духовний екуменізм полягає не лише в молитві за єдність, але й у «наверненні серця та святості життя», як навчав Другий Ватиканський Собор. «Я б додав принаймні три аспекти духовного екуменізму: спільне молитовне читання Святого Письма, очищення історичної пам’яті та екуменізм святих, особливо, мучеників», – підкреслив Голова Папської Ради сприяння єдності між християнами, додаючи, що від цього духовного коріння «залежить стан здоров’я екуменічного руху на місцевому, як також і на світовому рівнях».
Роль єпископа в екуменічному діалозі
Наприкінці минулого року дикастерія опублікувала екуменічний путівник під назвою «Єпископ і єдність християн». Відповідаючи на запитання про те, яке прийняття цього документа в Католицькій Церкві, а також в інших конфесіях, кардинал Кох підкреслив, що цей документ відповідає «першочерговій місії нашої Папської Ради, якою є сприяти екуменізмові всередині католицької Церкви, в якій єпископ є першим відповідальним за сприяння єдності в своїй дієцезії». «Нам приємно констатувати, – зазначив він, – що текст знайшов добре прийняття як у Католицькій Церкві, де різні єпископські конференції приготовляють місцеві видання, так і в інших Церквах і церковних спільнотах, які дуже позитивно відреагували на ініціативу».
Захоплення єдністю
Безпосередньо описуючи діяльність очолюваного ним відомства, кардинал Курт Кох розповів, що цю важливу місію виконує невелика група, що складається із 24 осіб, які походять із тринадцяти країн. «Для нашої праці, – сказав він, – вимагаються принаймні три основоположні якості: очевидно, спеціалізована богословська компетенція, знання мов і вміння розвивати взаємини довіри, оскільки дружба та братерство є важливим виміром екуменізму. Але, насамперед, наше служіння вимагає пристрасного бажання єдності та любові до Церкви, такої, якою її заснував Христос і якою Він хоче її бачити. Це захоплення спонукає нас безперестанку вчитися, дає нам змогу вчитися “на ходу”, накреслювати нові можливі дороги, а також практикувати чесноту терпеливості». Крім того, праця Папської Ради залучає її членів і радників, як також експертів – чоловіків і жінок, духовних осіб і мирян, – які беруть участь у численних діалогах та інших ініціативах, організовуваних практично з усіма іншими християнськими конфесіями.
Два напрямки діалогу
Діяльність Папської Ради сприяння єдності між християнами здійснюється у двох секціях: східній і західній. Цей розподіл, за словами її очільника, відповідає структурі декрету Другого Ватиканського Собору про екуменізм, враховуючи особливість початків і дійсності християнства. «Хоч екуменічний рух один і той самий, проблематики, які розглядаються у різних діалогах, відмінні. В той час, як з православними та східними Церквами ми поділяємо ту саму апостольську традицію та маємо таку саму церковну і сакраментальну структуру, з церковними спільнотами заходу ситуація є надзвичайно розмаїтою та мусить рахуватися із браком спільного поняття єдності», – пояснив кардинал Кох, за словами якого, діалог між християнами протягом останніх шістдесяти років дозволив досягнути поступу, якого раніше ніколи не було. Вистачить згадати христологічні декларації з давньосхідними православними Церквами, що поклали край 1500-літнім протиріччям, або є спільну декларацію про виправдання з протестантами.
Діалог зі «старшими братами» у вірі
В лоні Папської Ради сприяння єдності між християнами діє також комісія, що займається діалогом з юдаїзмом. Відповідаючи на запитання про основні досягнення в діалозі зі «старшими братами», кардинал Курт Кох, насамперед, звернув увагу на слушність ідеї Папи Павла VI створити згадану комісію саме при цьому відомству, беручи до уваги «особливі, внутрішні взаємини між християнством і юдаїзмом», як їх окреслював Іван Павло ІІ. У цьому контексті він згадав чотири документи, оприлюднені комісією, кожен з яких причинився до посилення серед католиків чутливості щодо взаємин із визнавцями юдаїзму. Останній з них «Бо дари і поклик Божий є невідкличними», оприлюднений з нагоди 50-річчя декларації «Nostra ætate», посприяв збагаченню богословського виміру цього діалогу, необхідного для того, щоби взаємини мали, насамперед, релігійне підґрунтя.
