Ґаллаґер: ми готові сприяти переговорам, що приведуть до справедливого вирішення

Світлана Духович – Ватикан

У п’ятницю, 20 травня 2022 р., пополудні в прес-центрі Міністерства закордонних справ України відбулася спільна прес-конференція Секретаря у справах стосунків Святого Престолу з державами архиєпископа Пола Річарда Ґаллаґера та Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, які перед тим провели робочу зустріч.

Звертаючись до присутніх представників ЗМІ архиєпископ Ґаллаґер зазначив, що він прибув до Києва на запрошення Міністра закордонних справ Дмитра Кулеби і що цей візит був запланований вже давно, але на перешкоді його здійсненню стала пандемія Covid-19. У мирний час цей візит був би зосереджений на позитивних сторонах дипломатичних стосунків між Святим Престолом та Україною, які були започатковані 30 років тому, 8 лютого 1992 року. «Протягом цього часу, наші стосунки були позитивними, і посилилися, особливо в останньому десятиріччі», – підкреслив архиєпископ Ґаллаґер, пригадуючи офіційні візити на високому рівні з обох сторін, та вказуючи також обмін листами та й телефонними розмовами між Святішим Отцем та Президентом Володимиром Зеленським, які набули більшого значення в сумному контексті війни на Донбасі протягом останніх кількох років, а також теперішньої повномасштабної війни в Україні.

Близькість до народу, що страждає

«Мета мого візиту, – зазначив Секретар у справах стосунків з державами, – полягає в тому, аби продемонструвати близькість Святого Престолу та Папи Франциска до українського народу, зокрема у світлі агресії Росії проти України. І я запевняю вас, що як Святіший Отець, так і його найближчі співробітники, включаючи мене, дуже страждають через численні смерті, різного роду насильство, руйнування міст та інфраструктури, роз’єднання багатьох сімей, мільйонів переміщених людей і біженців». Він додав, що незважаючи на усвідомлення обмеженості наших людських сил у спробах знайти негайні шляхи припинення «цього безглуздого конфлікту», «віра в Бога і в людство спонукає нас бути наполегливими в пошуках миру через молитву, слова і вчинки, та не відступати з легкістю перед обличчям величезних випробувань». Архиєпископ Ґаллаґер додав, що його візит є також вираженням тієї особливої уваги Святішого Отця до України, яку він продемонстрував через Апостольського Елемозинарія Конрада Краєвського та Префекта Дикастерії служіння цілісному людському розвитку кардинала Майкла Черні.

Він підкреслив, що зустріч з міністром Дмитром Кулебою та іншими представниками державної і місцевої влади, а також з деякими релігійними діячами та особами, які сильно постраждали внаслідок війни, дозволила йому «доторкнутися до ран українського народу та почути його палке благання про мир». Ватиканський представник зазначив також, що того ж дня вранці він побував у «трьох багатостраждальних містах» Ворзелі, Бучі та Ірпені.

Готовність сприяти переговорному процесові

Архиєпископ Ґаллаґер підкреслив, що під час зустрічі з Міністром закордонних справ України вони зосередили увагу на становищі країни та обговорили питання щодо відновлення миру. «Що стосується останнього, – додав він, – то Святий Престол підтверджує, як він завжди робив, свою готовність сприяти справжньому переговорному процесові, розглядаючи його як справедливий шлях до справедливого та остаточного вирішення». Він вказав на важливий внесок Греко-Католицької та Римо-Католицької Церков, а також їхніх організацій, таких як Карітас, які у співпраці з іншими Церквами відповідають на духовні й матеріальні потреби населення.

На завершення Секретар у справах стосунків Святого Престолу з державами висловив вдячність українській владі, Католицькій Церкві та іншим Церквам та релігійним організаціям «за їхні зусилля на корить миру та солідарності, сподіваючись, що вони знайдуть підтримку, якої так потребують, і що об’єднані зусилля всього світу незабаром покладуть кінець руйнуванню і смерті».

Роль у переговорах і можливість візиту Папи в Україну

Відповідаючи на запитання одного із журналістів щодо ролі, яку може відіграти Святий Престол в українсько-російських переговорах, Архиєпископ Ґаллаґер зазначив, що будь-яка посередницька діяльність передбачає запрошення від обох сторін. «Але якщо би Святий Престол отримав запрошення як від України, так і від Російської Федерації, тобто бути посередником чи будь-яким чином допомогти в переговорному процесі, то можу вас запевнити, ми б це вітали і зробили би все, що в наших силах».

Наступне питання стосувалося можливості візиту Папи Франциска в Україну. Відповідаючи, очільник Ватиканської дипломатії зауважив, що Папа дуже чутливий стосовно таких питань, як ситуація в Маріуполі. «Він знає, що цього візиту прагнуть, і він більш ніж готовий допомогти або сам, або через своїх безпосередніх співробітників», - зазначив архиєпископ, додаючи, що коли він повернеться до Риму, то обов’язково розповість про те, що бачив, про те, що говорять люди, і скаже Папі про очікування людей. «І я впевнений, що він поставиться до цього дуже серйозно, тоді побачимо, яке рішення він прийме, що найбільше відповідатиме, насамперед, інтересам народу України та миру у всьому світі».

Мир – Божий дар і плід зусиль

Відповідаючи на запитання про те, що його найбільше вразило під час відвідин Ворзеля, Бучі та Ірпеня, архиєпископ Пол Річард Ґаллаґер підкреслив, що він помітив, що в цих містах люди жили нормальними життям, в добрих умовах, гарних будинках. Але, з іншого боку, він відвідав місця, де були братські могили і бачив фотографії із зображеннями того, що сталося. «Занадто довго ми переконували себе, що війна в Європі неможлива, що такі речі більше не стаються. Від 1946 року нічого не було, за винятком того, що сталося на Західних Балканах у 90-х роках», – підкреслив він, додаючи, що це вражає, коли бачимо, що це відбувається в серці Європи. Ватиканський дипломат наголосив, що це є справжнім закликом до пробудження, щоб сказати: «Не сприймаймо мир як даність». «Мир – це Божий дар, – підсумував він, – але це також те, над чим людям доброї волі, незалежно від релігії чи політичної приналежності, слід постійно працювати. А якщо ми цього не робимо, то чинимо це на свій страх і ризик, як це красномовно продемонстровано в Бучі».