Архиєпископ Ґаллаґер: територіальна цілісність – основоположний принцип

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Ми повинні чинити спротив «спокусі забування», яка вже поширюється в світі та Європі, вже починаємо бути неуважними до страждань, спричинених війною. Про це говорив архиєпископ Пол Річард Ґаллаґер, Секретар Святого Престолу в справах стосунків з державами та міжнародними організаціями, виступаючи під час колоквіуму на тему міграції, який ввечері, 14 червня 2022 р., відбувся в Папському Григоріянському Університеті.

Під час зустрічі очільник ватиканської дипломатії розповів про свою нещодавню подорож в Україну. «Коли я там був, то з боку всіх представників влади, з якими я зустрічався, звучав майже заклик, звернений до мене особисто, звернений до Святого Престолу: перебуваймо в контакті, спілкуймося регулярно. І ми повинні це чинити, як також підтримувати солідарність. Це правда, що Європа, зокрема деякі країни в особливий спосіб, як от Польща, Молдова, наприклад, були дуже великодушними. Однак, існує небезпека втомитися в надаванні підтримки цьому народові», – сказав він, наголосивши на тому, що ми не повинні думати, що проблеми розв’яжуться самі, а тому як віруючі, ми повинні «посилювати молитву за припинення цієї жахливої війни», а також стимулювати владу докладати дедалі більше зусиль для цього.

Секретар Святого Престолу у справах стосунків з державами і міжнародними організаціями підкреслив, що всі повинні докладати зусилля на користь миру, а як люди Церкви, «підкреслювати також екуменічний вимір, стараючись зрозуміти труднощі, які мають люди». «Думаю також, що потрібно протидіяти спокусі погодитися, можливо, з компромісами щодо територіальної цілісності України. Навпаки, ми повинні застосовувати її як основоположний принцип», – підкреслив він, висловивши сподівання на те, що «вдасться повернутися за стіл переговорів», але таких, які будуть спроможні «принести плоди миру».

Архиєпископ Ґаллаґер також зауважив, що під час відвідин України він побачив, що «страждання народу є настільки глибоким, смуток через загиблих і поранених», що говорити про примирення між цими народами, можливо, зарано. «Це має бути кінцевою метою, але ми не можемо очікувати від інших того, чого ми б самі не зробили в такій ситуації», – підкреслив він, згадуючи про пережиті українцями страждання та зауваживши, що потрібно допомагати в загоєнні ран, «але це вимагає часу та сприятливих обставин».