Річниця Латеранських Угод: суверенітет, що є запорукою свободи Папи
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Сьогодні, 11 лютого 2023 р., у Ватикані вихідний день, приурочений до річниці підписання Латеранських Угод: 11 лютого 1929 року між Королівством Італією та Святим Престолом у Латеранському палаці було підписано угоди, згідно з якими на території міста Риму утворено суверенну Державу-Місто Ватикан, суб’єкт міжнародного права, завданням якого є забезпечувати Апостольській Столиці, як найвищій інституції Католицької Церкви, повну і видиму незалежність та незаперечну суверенність на міжнародному рівні.
В історію ця подія ввійшла як «Conciliazione», тобто, «примирення», і так названа вулиця, що веде до базиліки Святого Петра, немовби поєднуючи з нею місто Рим. Цей аспект підкреслює, що з підписанням Латеранських Угод і Конкордату про діяльність Католицької Церкви в державі, було подолано та зцілено суперечку між Італійською Державою та Святим Престолом, розв’язавши так зване Римське питання, яке виникло після приєднання Риму, що раніше був столицею Папської Держави, до Королівства Італії. З цих документів зродився устрій, вкорінений у міжнародному праві та спроможний надати Святому Престолові гарантії «абсолютної та видимої незалежності», необхідні, як зазначається в самій угоді, «для сповнення його високої місії в світі». Ці цілі лежать в основі створення та визнання Держави-Міста Ватикану під правлінням Папи Римського, поєднаних із іншими гарантіями особистої та реальної недоторканності.
«Цей незначний земний суверенітет, майже більш символічний ніж ефектний, визначає Нас вільними та незалежними», – скаже пізніше святий ПавлоVI, відвідуючи 1966 року римський Капітолій, ставши першим Папою після Пія ІХ, який зробив це.
Зі створенням Держави-Міста Ватикану та територіальним суверенітетом поєднане визнання суверенності Святого Престолу в міжнародній сфері як «атрибуту, приналежного до його природи, згідно з традицією та вимогами його місії в світі». Накреслений Латеранськими Угодами інституційний контекст дозволив зміцнити присутність Святого Престолу в міжнародному контексті, зберігши та виявивши його незалежність, полегшуючи взаємини з державами, також і з метою підтримки місцевих Церков, як також уможливив присутність у міжнародних організаціях та на міжнародних конференціях.
