Кардинал Кох про стосунки Церква-держава та виклики для екуменізму
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Відколи вибухнула жахлива війна, яку Росія розв’язала проти України, також і балтійські держави Естонія, Латвія та Литва дедалі більше потрапляють у центр уваги громадськості. В рамках реалістичної гіпотези, що російський президент Путін може вважати також і балтійські держави частиною “Великої Росії”, в цих країнах є живими побоювання російського вторгнення також і на свої території», – зазначає кардинал Курт Кох, Префект Дикастерії сприяння єдності між християнами, у своїй промові на тему «Стосунки між Церквою й державою та екуменічні виклики», яку він виголосив нещодавно під час симпозіуму «Релігійна віра балтійських народів». Витяги з цієї доповіді опублікував часопис «L’Osservatore Romano».
Кардинал зазначає, що підстави для побоювань є двоякими. Насамперед іде мова про географічний аспект, адже ці країни мають спільний кордон з потенційним агресором. По-друге, історичний аспект, адже «під час радянської окупації попередні покоління в цих країнах зазнали жахіть, схожих до тих, які сьогодні переживає український народ».
Дискредитація поняття «симфонії» між Церквою і державою
Переходячи до релігійних аспектів, очільник екуменічного відомства Римської Курії зазначив, що у Церквах Сходу досі існує поняття «симфонії» між Церквою і державою. Але це поняття дедалі більше обтяжене історичними «іпотеками», на що вказує, не в останню чергу, «проблематичне ставлення православного російського патріарха Кіріла до війни Путіна в Україні, але також і його православних прихильників в Україні й деяких країнах Балтії». В цьому контексті Префект Дикастерії сприяння єдності між християнами цитує директора Падерборнського інституту екуменічних студій Йоганнеса Оельдемана, який запитує, чи ця традиційна модель не вичерпала себе з війною в Україні: «Ця “візантійська” модель симфонії між державою і Церквою настільки дискредитована поведінкою предстоятеля російської Церкви, що вже не може здаватися придатною для застосування в майбутньому».
«В будь-якому випадку, – зазначає кардинал Кох, – цю ситуацію слід розглянути в рамках екуменічних діалогів, і не лише з православними Церквами, але й з Церквами й церковними спільнотами, які народилися з Реформації, насамперед з тими, які бачать себе державними Церквами, як у випадку Церкви Англії чи різних лютеранських Церков Європи».
Досвід релігійних спільнот країн Балтії
У цьому контексті очільник ватиканського екуменічного відомства навів приклади з досвіду Церков країн Балтії. Він нагадав, що від кінця XVI століття Естонія була лютеранською. Лютеранство було державною релігією, і навіть у період російського панування Лютеранська Церква Естонії була державною Церквою поряд з РПЦ. І саме Лютеранська Церква Естонії була однією з перших, яка 1917 року проголосила себе вільною і незалежною, відмовившись від державної підтримки.
Державно-церковні стосунки в екуменічному аспекті
Як зауважує кардинал Кох, різні Церкви розвинули різні традиції щодо стосунків з державою. Часто виникають суперечки всередині тієї самої церковної спільноти, як у випадку багатьох конфліктів між національними православними Церквами, що впливає на екуменічний діалог. «Однак, питання стосунків між Церквою та державою – це одна з найменш досліджуваних тем в екуменічному діалозі. Воно вимагає особливої екуменічної уваги в світлі актуальної ситуації в світі та місії Церков у світі, як також з огляду на необхідну, вірогідну співпрацю між християнськими Церквами і церковними спільнотами», – підкреслює він, додаючи, що схожа дискусія потрібна також під знаком релігійної свободи. «Війна, спровокована Росією в Україні, – це фундаментальний виклик також і для релігії, заохочення переглянути розуміння себе самих і власну місію в суспільстві», – підсумовує Префект Дикастерії сприяння єдності між християнами.
