Префект Дикастерії єпископів: покликані бути пастирями та вчителями
о. Яків Шумило, ЧСВВ / Andrea Tornielli – Ватикан
«Моє покликання, як і кожного християнина, – бути місіонером», – переконаний архиєпископ Роберт Френсіс Превост, OSA, новий Префект Дикастерії у справах єпископів, в інтерв’ю для ватиканських медіа, опубліковане 4 травня 2023 року. Призначений на початку цього року, він приступив до виконання своїх обов’язків 12 квітня. Варто зазначити, що Дикастерія у справах єпископів – це відомство Римської Курії, у компетенції якого перебуває створення і реорганізація церковних територіальних структур і призначення єпископів латинського обряду, за винятком місійних територій. Архиєпископ Превост народився 1955 року в Чикаго, США. Він належить до августиніанської чернечої родини та від 1985 року розпочав місіонерське служіння в Перу. В 2001 році о. Роберт був обраний Генеральним Настоятелем Ордену Святого Августина, а 2007 – переобраний на наступне шестиріччя. Папа Франциск 2014 року призначив його Апостольським Адміністратором перуанської дієцезії Чіклайо, а через рік – правлячим єпископом.
Бути місіонером, звіщаючи Євангеліє
На запитання про те, що означало для нього пройти шлях від єпископа-місіонера в Латинській Америці до свого теперішнього призначення, новий Префект Дикастерії в справах єпископів відповів, що досі вважає себе місіонером. «Моє покликання, як і кожного християнина, – бути місіонером, звіщати Євангеліє там, де він знаходиться. Звичайно, моє життя дуже змінилося: я маю можливість служити Святішому Отцю, служити Церкві сьогодні, тут, у Римській Курії. Місія, яка дуже відрізняється від попередньої, але також нова можливість жити тим виміром мого життя, яке завжди означало відповідати «так», коли тебе просять про послугу. У цьому дусі я завершив свою місію в Перу після восьми з половиною років єпископства і майже двадцяти років місіонерства, щоб розпочати нову в Римі», – поділився архиєпископ Превост.
Ідентичність єпископа сьогодні
На думку очільника Дикастерії в справах єпископів, особа єпископа має включати в себе католицьку тотожність, не зосереджуючись виключно на місцевому вимірі, а мати ширше бачення Церкви, відчувати її універсальність. «Нам також потрібна здатність слухати інших і шукати поради, а також мати психологічну та духовну зрілість. Основним елементом набору рис єпископа – бути душпастирем, здатним бути близьким до членів громад, починаючи зі священиків, для яких єпископ є батьком і братом. Жити цією близькістю до кожного, нікого не виключаючи. Папа Франциск говорив про чотири види близькості: близькість до Бога, до братів-єпископів, до священиків і до всього люду Божого», – пригадав він.
За його словами, єпископ не повинен ховатися за ідеєю влади, яка сьогодні вже не має сенсу. Влада, яку має єпископ, полягає в тому, щоб служити, супроводжувати священиків, щоб бути пастирями та вчителями. «Ми часто є стурбовані навчанням доктрини, способом жити нашою вірою, однак ми ризикуємо забути, що наше перше завдання полягає в тому, щоб навчати, що означає знати Ісуса Христа і свідчити про нашу близькість до Господа. Це перебуває на першому місці: передавати красу віри, красу і радість пізнання Ісуса. Це означає, що ми самі живемо цим і ділимося цим досвідом», – наголосив префект Дикастерії в справах єпископів.
Сприяти єдності в Церкві
Співрозмовники не оминули увагою особливості служіння єпископа навколо Наступника апостола Петра у час, коли поляризація торкається також церковної спільноти. Про це розповідає тема актуального Синоду, присвяченого синодальності у Церкві. «Три слова, які ми використовуємо в роботі Синоду – участь, сопричастя та місія – дають відповідь. Єпископ покликаний до цієї харизми, покликаний жити духом сопричастя, сприяти єдності в Церкві, єдності з Папою. Це також означає бути католиком, бо без Петра де є Церква? Про це молився Ісус на Тайній Вечері: “Щоб усі були одно”, і саме цю єдність ми хочемо бачити в Церкві», – підкреслив архиєпископ Превост. На його думку, сьогодні суспільство та культура віддаляють нас від цього бачення Ісуса, і це завдає великої шкоди. «Відсутність єдності – це рана, від якої страждає Церква, дуже болюча рана. Поділ та суперечки в Церкві жодним чином не допомагають. Особливо ми, єпископи, повинні прискорити цей рух до єдності, до сопричастя в Церкві», – зазначив очільник Дикастерії в справах єпископів.
Чути голос всіх членів Церкви
Інше запитання стосувалося залучення всіх членів Божого люду в життя Церкви, як про це пише Папа Франциск у Апостольській конституції «Praedicate Evangelium». «Ми провели цікаві роздуми серед членів Дикастерії щодо цього питання. Віддавна чути не тільки окремих єпископів чи окремих священиків, але й інших членів Божого люду. Це дуже важливо, бо єпископ покликаний служити місцевій Церкві. Отже, важливо слухати також Божий люд», – сказав архиєпископ Превост, маючи на увазі богопосвячених осіб та мирян. У цьому контексті важливим голосом є, зокрема, жінки, яких Папа Франциск вперше призначив членами Дикастерії у справах єпископів. На думку її очільника, це призначення є чимось більшим, ніж просто жестом Святішого Отця. «При різних нагодах ми бачили, що їхня точка зору є збагаченням. Двоє з них є черницями, а одна мирянкою, і їхня точка зору часто прекрасно збігається з тим, що говорять інші члени Дикастерії, в той час як іноді їхня думка вводить іншу перспективу та стає важливим внеском у процес», – виокремив архиєпископ Превост.
Належна підготовка єпископів, щоб належно реагувати на зловживання в Церкві
Префект Дикастерії в справах єпископів розповів також про відповідальність єпископів при втіленні норм, які стосуються реагування у Церкві на сексуальні зловживання проти неповнолітніх і вразливих дорослих. «Є місця, де протягом багатьох років вже було зроблено хорошу роботу і впроваджено стандарти на практиці. У той же час я вважаю, що ще багато чому потрібно навчитися. Я говорю про терміновість і відповідальність при супроводі постраждалих», – зауважив він.
Одна з труднощів, яка часто виникає, пов’язана з тим, що єпископ має бути близьким до своїх священиків та близьким до жертв. «Дехто радить, щоб постраждалих приймав не безпосередньо єпископ, але ми не можемо закрити серце, двері Церкви перед людьми, які постраждали від зловживань. Відповідальність єпископа велика, і я вважаю, що ми ще повинні докласти значних зусиль, щоб відповісти на цю ситуацію, яка завдає стільки болю в Церкві. Це займе час, ми намагаємося працювати разом з іншими дикастеріями. Думаю, що частиною місії нашої дикастерії є супроводжувати єпископів, які не отримали необхідної підготовки для вирішення цього питання. Це є невідкладним і необхідно, щоб ми відповідальніше і більш чутливо ставилися до цього», – підкреслив очільник Дикастерії в справах єпископів. Він також додав, що єпископи повинні супроводжувати та допомагати постраждалим, бо інакше їхні рани ніколи не загояться.
Ступати вперед в синодальному дусі
Зосереджуючи свою увагу на Синоді про синодальність, архиєпископ Превост висловив віру в те, що Святий Дух зараз дуже присутній у Церкві і спонукає нас до оновлення. «Це не просто процес, це не проста зміна деяких способів ведення справ, можливо, організація додаткових зустрічей перед прийняттям рішення. Це набагато більше. Але це також те, що, можливо, викликає певні труднощі, тому що в глибині душі ми повинні вміти передусім слухати Святого Духа, чого Він просить від Церкви», – поділився префект Дикастерії в справах єпископів. На його думку, це досягається через слухання одне одного. «Ми повинні навчитися по-справжньому слухати Святого Духа та дух пошуку правди, яка живе в Церкві. Переходячи від досвіду, де авторитет каже і все робиться, до досвіду Церкви, яка цінує харизми, дари та служіння, які існують у Церкві. Єпископський чин виконує важливе служіння, але ми повинні все це поставити на службу Церкві в цьому синодальному дусі, що просто означає йти разом, усі, і разом шукати те, що Господь просить від нас у наш час», – зазначив архиєпископ Превост.
Враховувати духовний вимір в економічних справах
Торкаючись економічних аспектів у єпископському служінні, очільник Дикастерії в справах єпископів сказав, що єпископа просять бути хорошим адміністратором або принаймні володіти здатністю знайти хорошого адміністратора для допомоги. Наводячи слова Папи Франциска, який сказав, що хоче Церкви, яка є бідною для бідних, він, однак, не вважає, що Церква у цьому випадку повинна продати все і «лише» проповідувати Євангеліє на вулицях. Тому тут немає однозначних відповідей. «Зіштовхнувшись з необхідністю підтримувати структури для служіння, які мають доходи, що вже не є такими як колись, єпископ повинен бути дуже практичним. Монахині завжди кажуть: “Щоб знайти відповідь, треба все довіряти і доручати Божому Провидінню”. Важливо також ніколи не забувати про духовний вимір нашого покликання. Інакше ми ризикуємо стати менеджерами і думати як менеджери», – перестеріг архиєпископ Превост.
Розсудливість при використанні соціальних мереж
«Якою ви бачите взаємодію між єпископом і соціальними мережами?» – таким було останнє запитання очільнику Дикастерії в справах єпископів. Відповідаючи, він вказав найперше на те, що соціальні медіа можуть бути важливим інструментом донесення євангельського послання до тисячі людей. А це потребує належної підготовки, якої деколи бракує. «У той же час, сучасний світ, який постійно змінюється, представляє ситуації, коли нам дійсно потрібно кілька разів подумати, перш ніж говорити або писати повідомлення в Twitter, щоб відповісти чи навіть просто поставити запитання публічно, у всіх на очах», – зауважив архиєпископ Превост, перестерігаючи перед ризиком розпалити розбіжності та суперечки. За його словами, належне користування соціальними мережами – це велика відповідальність, оскільки це можливість, але водночас і ризик. І це може зашкодити сопричастю Церкви. «З цієї причини слід проявляти велику обачність при використанні цих засобів», – підсумував префект Дикастерії в справах єпископів.
