Кардинал Паролін: війна в серці Європі хоче відживити тоталітарну ностальгію
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
У неділю, 23 липня 2023 р., з нагоди вісімдесятої річниці від підписання Кодексу Камальдолі (італ. Codice di Camaldoli), кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу в італійському місті Камальдолі очолив Святу Месу та виголосив проповідь. Тут 1943 року група інтелектуалів, мирян та католицьких ченців підписала документ по планування економічної політики, який базувався, зокрема, на засадах соціального вчення Католицької Церкви, описуючи взаємини між особистістю та державою, загальним благом та індивідуальною свободою. У проповіді кардинал Паролін зосередився на трьох притчах з 13 глави Євангелії від Матея: про гірчичне зерно, кукіль та про закваску.
Спадщина соціального вчення Церкви
Три Христові притчі, за словами дипломата, наполягають на потребі вміти чекати, що виражає простір віри. Царство Небесне у Євангелії від Матея – це присутність Бога на землі, це сам Ісус. Крім того, Царство Небесне “змішане” з нашим особистим досвідом та з нашою історією. «Перед віруючою людиною постає подвійна проблема: протистояти злу і вистояти у вірі, не шукаючи зручних обхідних шляхів», – зазначив проповідник.
Згадуючи подальші події після укладення Кодексу Камальдолі, пов’язані з війною та фашизмом, кардинал Паролін зазначив, що «ми більш усвідомлено почали бачити зло, що виявилося в серці Європи, яке густою темрявою вкрило нашу власну країну і проникло в нас самих».
Коли йдеться про контекст Італії, вплив нового документу «був значним не лише на представників соціального католицизму, на їх формування, а й на розробку самої майбутньої Конституції». Звертаючись до сьогодення, дипломат зазначив, що хоча зараз ми живемо в зовсім іншій геополітичній ситуації, однак «несподівана війна в серці Європи, здається, хоче відживити моторошну тоталітарну ностальгію».
Свідчення християн у зростанні Божого Царства
Кардинал Паролін висловив переконання, що для участі в демократичному розвитку громадянського суспільства та інституцій сьогодення потрібні християни, які усвідомлюють свою віру та свідчать її у кожній сфері спільного життя, зокрема, на ціннісному рівні та своєю поведінкою. У такий спосіб можливо також поширювати у світі Царство Боже. «Поле, на яке падає зерно, – це серце кожного. Ми кинуті на поле історії, закваска в тісті, пшениця поруч із бур’янами. Тільки Бог знає, як Його Дух сходить на кожного з нас, на кожну людську історію, на кожне обличчя. Царство Небесне непомітно зростає в людській історії, де живе прагнення повної людської гідності, любов до свободи людей і народів через закон і справедливість та співчуття до інших, яке вже тепер є тугою за Богом», – сказав на завершення проповіді Державний Секретар Святого Престолу.
