Ватикан: вердикт суду в справі зловживання коштами Державного Секретаріату

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Salvatore Cernuzio – Ватикан

П'ять років і шість місяців ув'язнення, а також довічне позбавлення права обіймати державні посади і штраф у розмірі 8000 євро. Такий вирок виніс суд Ватикану кардиналові Джованні Анджело Беччіу, завершивши розгляд справи про управління коштами Державного Секретаріату, яка стосується продажу будівлі в Лондоні. Згідно з вироком, який ввечері, 16 грудня 2023 р., оголосив голова трибуналу Держави-Міста Ватикану Джузеппе Піньятоне, кардинал визнаний винним за трьома пунктами звинувачення в розкраданні коштів.

Рене Брюльхарт і Томмазо Ді Руцца, колишні президент і директор Бюро фінансової інформації Святого Престолу, оштрафовані на 1750 євро. Енріко Крассо, колишньому фінансовому раднику Державного Секретаріату, суд призначив покарання у вигляді 7 років позбавлення волі та 10 тисяч євро штрафу з позбавленням права обіймати державні посади. Для фінансиста Раффаеле Мінчоне – 5 років і 6 місяців, штраф 8 тисяч євро, позбавлення права обіймати державні посади. Для колишнього співробітника адміністративного відділу Державного Секретаріату Фабріціо Тірабассі – 7 років ув'язнення, 10 тисяч євро штрафу, позбавлення права обіймати державні посади.

Для адвоката Ніколи Сквіллаче, з пом'якшуючими обставинами, один рік і 10 місяців позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на п'ять років. Для брокера Джанлуїджі Торці – 6 років і 6 тисяч євро штрафу та заборона обіймати державні посади. Три роки і дев'ять місяців для менеджера Чечилії Мароньї та тимчасова заборона обіймати державні посади на той самий термін. Штраф у розмірі 40 000 євро для її компанії «Logsic Humanitarne Dejavnosti».

Виправданий від усіх обвинувачень монсеньйор Мауро Карліно.

Крім того, суд постановив конфіскувати в еквівалентному розмірі суми, що становлять предмет інкримінованих злочинів, на загальну суму понад 166 мільйонів євро. Обвинувачених було засуджено до солідарного відшкодування збитків на користь цивільних осіб на загальну суму понад 200 мільйонів євро.

Адвокати обвинувачених, присутні на засідання, повідомили, що подаватимуть апеляції.

Історія процесу

Розслідування справи розпочалося в липні 2019 року за заявою Інституту Релігійних Справ та Бюро Генерального аудитора. Слідство велося в тісній співпраці з прокуратурою Риму та римським відділом фінансової поліції, як також з прокуратурами Мілана, Барі, Тренто, Кальярі та Сассарі. Розслідування, завдяки також і співпраці з відповідними органами інших країн, вивело на яв широку мережу стосунків із операторами фінансових ринків, яка причинилася до значних втрат у ватиканських фінансах, залучивши також кошти, призначені для діл милосердя Святішого Отця. На початку липня 2021 року справу передано до суду. Перше слухання відбулося 27 липня.

Перед судом постали кардинал Джованні Анджело Беччіу, який на час розслідуваних дій був Заступником Державного Секретаря із загальних справ, обвинувачений у розтраті коштів, підкупові та зловживанні службовим становищем; колишній президент Бюро фінансової інформації Рене Брюлхарт, звинувачений у зловживанні службовим становищем; монсеньйор Мауро Карліно, колишній секретар Заступника Державного Секретаря, звинувачений у вимаганні та зловживанні службовим становищем; Енріко Крассо, фінансист, який управляв інвестиціями Святого Престолу, звинувачений у розтраті коштів, корупції, вимаганні, відмиванні грошей, шахрайстві та підробці документів; колишній директор Бюро фінансової інформації Томмазо Ді Руцца, звинувачений у привласненні коштів, зловживанні владою та порушенні професійної таємниці, Чечілія Маронья, що отримала значні кошти від Державного Секретаріату, звинувачена в привласненні коштів; Рафаеле Мінчоне, фінансист, звинувачений у привласненні коштів, шахрайстві, зловживанні службовим становищем і відмиванні коштів; адвокат Нікола Сквілаче, звинувачений у шахрайстві, привласненні та відмиванні коштів, працівник Адміністративного бюро Державного Секретаріату Фабріціо Тірабассі, звинувачений у корупції, вимаганні, розтраті коштів, шахрайстві та зловживанні службовим становищем, фінансист Джанлуїджі Торці, звинувачений у вимаганні, розтраті коштів, шахрайстві, привласненні і відмиванні коштів. До суду викликані також фінансові компанії, пов’язані з Енріко Крассо та Чечілією Мароньєю, звинувачені в шахрайстві та розтраті коштів.

Процес тривав 29 місяців. Відбулося 86 слухань, загалом понад 600 годин, проведених у залі засідань. Заслухано 69 свідків, проаналізовано 124,5 тисяч сторінок справи на папері та комп'ютерних пристроях, майже 2,5 мільйона проаналізованих матеріалів, поданих обвинуваченням, понад 20 тисяч сторінок, подані захистом, майже 49 тисяч – цивільними сторонами.

Висновки суду першої інстанції

Суд визнав доведеним злочин розтрати, який полягав у незаконному використанні суми в розмірі 200 мільйонів 500 тисяч доларів США, «що становило приблизно третину активів Державного Секретаріату на той час, з порушенням положень про управління церковними благами». Ця сума була сплачена між 2013 і 2014 роками за розпорядженням тодішнього Заступника архиєпископа Джованні Анджело Беччіу за придбання частки в «Athena Capital Commodities», хедж-фонду, пов'язаного з Раффаеле Мінчоне, з високоспекулятивними ознаками, що тягнуло за собою високий ризик для інвестора щодо капіталу без будь-якої можливості контролювати управління. Таким чином, суд визнав винними у злочині розкрадання кардинала Беччіу і Мінчіоне, який безпосередньо контактував з Державним Секретаріатом, щоб отримати кошти, а також їхніх спільників Фабріціо Тірабассі та Енріко Крассо.

Що стосується подальшого використання цієї суми, яка серед іншого була використана для придбання компанії, що володіла будівлею на Слоун Авеню в Лондоні, а також для численних інвестицій, суд визнав Раффаеле Мінчоне винним у злочині відмивання коштів. З іншого боку, судді Ватикану виключили відповідальність Беччіу, Крассо і Тірабассі щодо інших злочинів розкрадання, в яких їх звинувачено, «за відсутності факту злочину, оскільки Державний Секретаріат більше не володів грошима після того, як вони були сплачені для придбання часток у фонді». Енріко Крассо визнаний винним у відмиванні грошей у зв'язку з використанням великої суми в розмірі понад один мільйон євро, «що є прибутком від злочину хабарництва між приватними особами, вчиненого у змові з Мінчоне».

З іншого боку, щодо викупу Державним Секретаріатом у 2018-2019 роках за допомогою складної фінансової операції компаній, які володіли вищезгаданою будівлею, суд визнав Джанлуїджі Торці та Ніколу Сквіллаче винними у злочині шахрайства за обтяжуючих обставин, а Торці – у злочині вимагання у змові з Фабріціо Тірабассі, а також у злочині відмивання незаконно отриманої суми. Натомість Торці, Тірабассі, Крассо і Мінчіоне виправдані «за відсутністю факту» щодо інкримінованого злочину розкрадання у зв'язку з нібито завищеною ціною продажу.

Що стосується Томмазо Ді Руцци і Рене Брюльхарта, які втрутилися на завершальному етапі викупу будівлі на Слоун Авеню в Лондоні, їх було виправдано від звинувачень у зловживанні службовим становищем і визнано винними лише у злочинах неподання заяви і неповідомлення про підозрілу транзакцію.

Врешті, щодо двох інших напрямків розслідування, кардинал Беччіу і Чечілія Маронья визнані винними у справі про виплату Державним Секретаріатом суми на загальну суму понад 570 тисяч євро на користь Мароньї через компанію, пов'язану з нею, «на підставах, які не відповідають дійсності, ніби ці гроші мали бути використані для допомоги у звільненні черниці, жертви викрадення в Африці». Кардинал Беччіу також визнаний винним у розтраті коштів, оскільки двічі перерахував на рахунок Карітасу дієцезії Оз'єрі загальну суму в 125 тисяч євро, яка насправді призначалася для кооперативу SPES, головою якого був його брат Антоніно Беччіу. «Хоча кінцева мета цих сум сама по собі була законною, Колегія постановила, що виплата коштів Державним Секретаріатом становила в даному випадку незаконне використання цих коштів, що становить злочин розтрати, у зв'язку з порушенням статті 176 Кримінального кодексу Італії, яка передбачає покарання за приватний інтерес у службових діях, навіть через третю особу, відповідно також до положень канону 1298 Кодексу канонічного права, який забороняє відчуження церковного майна родичам до четвертого ступеня спорідненості».