Синод: Церква, вкорінена в певному місці та в певній культурі

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Roberto Paglialonga – Ватикан

«Церкву не можна зрозуміти без її вкоріненості в якомусь місці і в якійсь культурі». Про це сказав кардинал Жан-Клод Оллеріш, Головний доповідач XVI Звичайної загальної асамблеї Синоду єпископів, цитуючи 80-й параграф «Instrumentum laboris» під час презентації у вівторок, 15 жовтня 2024 р., розділу, присвяченого «Місцям», що входить до 4-го Модуля цього документа. «Перспектива місць, – підкреслив кардинал, – говорить про конкретність контекстів, в яких втілюються взаємини, в їхньому розмаїтті, множинності та взаємозв'язку, а також про їхню вкоріненість у вихідному фундаменті визнання віри».

Цінність конкретності

Перспектива, таким чином, спрямована проти будь-якого «абстрактного універсалізму». Частковість і відносність слід перемагати цінністю конкретності, «з якою в часі та просторі формується спільний досвід прийняття об’явлення Бога, Який спасає». Враження, що модуль, про який йде мова, може здатися занадто технічним, запевнив доповідач, буде розвіяне богословсько-душпастирськими форумами, запланованими на середу. Ба більше, на переконання кардинала Оллеріша, він ще більше, ніж попередні модулі, перетинається з досвідом, «який пережили тут присутні». У залі Павла VI, нагадав він, «ми провели майже два місяці нашого життя», сприяючи тому, щоб «зростали стосунки між нами в мережі, яка охоплює всю Церкву і весь світ». Вочевидь, «зустріч між братами і сестрами у вірі не позбавлена тягарів і труднощів», і все ж таки вона «веде до зустрічі з Господом і викликає струміння радості Євангелія». Можливість для того, щоб багатство досвіду, пережитого на Синоді, стало доступним для всього Божого люду проходить «через оновлення наших Церков», також і в переосмисленні організаційних та інституційних способів і форм.

Осмислити нові контексти приналежності

Далі Головний доповідач представив чотири параграфи, які складають розділ «Місця». Перший, під назвою «Території, якими прямуємо разом», є заохоченням «зосередитися на тому, як у наш час люди переживають вимір вкоріненості в певний контекст». Ця потреба є ще більш актуальною в сучасному світі, де панують ліквідність і швидкість як у стосунках, так і самих стосунків. Проте, потреба в приналежності залишається, тільки вона «знаходить відповідь у схемах стосунків з більш динамічною та еластичною територіальною прив'язкою, ніж у минулому, аж до крайнього випадку, яким є цифрове середовище». Тому необхідно запитати себе, нагадав кардинал Оллеріш, чи і яким чином все це змінює «нашу місію проповідування Євангелія», і яким чином «наші інституції повинні бути переосмислені в логіці місійного служіння», враховуючи інший контекст у порівнянні з минулим.

Сопричастя і єдність в Церкві

Говорити про місцеві контексти «означає також брати до уваги стосунки, які встановлюються між місцями та культурами»: вони, по суті, «завжди перебувають у взаєминах», а «ще більше це стосується Церков, які в них існують, через узи сопричастя, які пов'язують їх в єдності всієї Церкви, видимим принципом якої є Єпископ Риму». Сопричастя в єдності різних Церков з Вселенською Церквою «також керує внутрішнім життям кожної місцевої Церкви», – сказав доповідач, підкреслюючи, що другий і третій параграфи стосуються, відповідно, «місцевих Церков в одній і єдиній Католицькій Церкві» та «зв'язків, які формують єдність Церкви».

Служіння Єпископа Риму

Щодо «служіння єдності Єпископа Риму», про яке йдеться в останньому параграфі, важливо висловлюватися щиро та відверто, як підкреслив на завершення кардинал Оллеріш, адже Папа «скликав нас, щоб вислухати наші поради також про те, як зробити його служіння і служіння Римської курії більш ефективним сьогодні». Тому він «має право знати, що ми насправді думаємо, виходячи з життя і потреб Божого люду».