Друга річниця відходу до вічності Папи Бенедикта XVI: поставити Бога в центрі

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Своєю постійною увагою та своєю постійною спрямованістю до істини Божого Слова Папа Бенедикт XVI переконливо показав нам, у чому полягає сенс людського життя. Те, що євангелист Іван називає “Logos”, насправді можна перекласти також як “Сенс”; “На початку був Сенс, і Сенс був у Бога, і Сенс був Бог”. Це дає нам вирішальну відповідь на запитання, яке хвилює людей усіх часів: у чому полягає сенс нашого життя і світу. Якщо сенс – це сам Бог, то сенс може бути тільки даний нам, даний нам як благодать», – сказав кардинал Курт Кох, Префект Дикастерії сприяння єдності між християнами, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у вівторок, 31 грудня 2024 р., очолив у крипті базиліки Святого Петра у Ватикані з нагоди другої річниці переставлення до вічності Папи Бенедикта XVI. Євхаристійне богослужіння відбувалося поруч з місцем, де знайшли спочинок тлінні останки Йозефа Ратцінґера.

Боже слово – відправна точка

Кардинал Кох, який був учнем професора Ратцінґера, назвав щасливим збігом той факт, що літургія цього дня пропонує пролог Євангелії від Івана, що є «піснею прослави Логосу, Слова, яке споконвіку було в Бога», адже в ній «зосереджується найглибше ядро християнської віри». «Йозеф Ратцінґер-Бенедикт XVI роздумував над цим і відкривав нам це протягом усього свого життя. У своїх богословських роздумах він завжди вирушав від Божого Слова, як воно представлене у Святому Письмі і як воно мандрує крізь історію в переданні Церкви. У Слові живого Бога Ратцінґер знайшов істину, якої люди прагнуть у глибині своїх сердець», – сказав проповідник, нагадуючи, що цей Logos не є чимось абстрактним, чистою теорією, бо Євангелія говорить, що Слово стало тілом, оселилося між нами.

Покликані до вічності Божою любов’ю

Тож як зауважив Префект Дикастерії сприяння єдності між християнами, для Бенедикта XVI Логос, Боже Слово, глибоко пов’язане з любов’ю, бо Сам Бог є любов’ю, Deus caritas est – нагадував він нам у своїй першій енцикліці, що побачила світ на Різдво 2005 року. Й причиною того, що смерть не може мати останнє слово в нашому житті є ця любов, тому «ми, люди, не можемо зникнути чи анігілювати у смерті, бо Бог знає своє створіння і любить його». Ба, навіть «людська любов прагне вічності, покликана бути незнищенною і є, так би мовити, криком до нескінченності». «Саме Божа любов робить нас людей вічними, і ця любов, що дарує вічне життя, і є тим, що ми називаємо "раєм". Бути в раю – це бути з живим Богом на віки вічні і мати можливість рухатися в безмежному морі Його любові. Бо небо містить, як гарно висловився Папа Бенедикт XVI, втішну обітницю: “що Бог достатньо великий, щоб мати місце навіть для нас, смиренних”», – сказав кардинал Кох, додаючи, що для Папи Бенедикта небо – це «фундаментальна дійсність сопричастя».

Поставити Бога у центрі

Тож, як зазначив далі проповідник, віра у вічне життя є нічим іншим, як визнання того, що Бог є справді реальним. «Поставити Бога в центр уваги було головним завданням Папи Бенедикта XVI. У той час як Бог часто сприймається як щось чуже і зайве, і ми страждаємо від своєрідної слабкості слуху або навіть глухоти щодо Бога, Папа Бенедикт XVI нагадував нам, що прийшов час думати про Бога», – мовив Префект Дикастерії сприяння єдності між християнами, підкресливши, що ця центральність Бога є тривкою спадщиною богослов’я Ратцінґера.