Реколекції у Ватикані. Сьома конференція: хто не любить, той у смерті перебуває
Світлана Духович – Ватикан
«Вічні, але не безсмертні» – таку тему мала сьома конференція-медитація, яку в середу пополудні, 12 березня 2025 р., виголосив Проповідник Папського дому о. Роберто Пазоліні у залі Павла VI в рамках духовних вправ для Римської курії.
Проповідник підкреслив, що прогрес і добробут, які характеризують сучасну епоху, сприяють появі ілюзії безсмертя, що змушує нас нехтувати обмеженнями людського буття. Він зауважив, що в цьому контексті навіть Церкві іноді важко пропонувати свідчення Божого Царства. Це витіснення смерті проявляється в нездатності спокійно жити та в потребі постійно щось робити, кудись бігти. Страх думати про смерть, як зауважив отець Пазоліні, ускладнює також процес прийняття важливих життєвих рішень, призводячи до відстороненості та породжуючи ілюзію, що завжди можна знайти прийняті рішення.
Сучасне суспільство, за словами проповідника, викреслило ритуали і слова, які колись допомагали сприймати смерть осмислено і з відвагою. Сьогодні тема смерті часто використовується як медіа-спектакль або її обговорюють як технічну проблему медицини. «Таке дистанціювання від поняття смерті, – підкреслив священик капуцин, – заважає нам зрозуміти глибший сенс життя і християнської надії. Святий Франциск Ассизький, називаючи смерть “сестрою”, пропонує радикальну альтернативу: прийняти людську скінченність як частину подорожі, що веде до вічності».
Отець Роберто Пазоліні підкреслив, що наслідком спроби втечі від тлінності життя часто є гріх, і єдиною протиотрутою є любов. В цьому контексті він процитував слова святого Івана: «Ми знаємо, що ми перейшли від смерті до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті перебуває» (1 Ів 3, 14). «Любити до кінця, – додав проповідник, – означає прийняти обмеження і перетворити їх на можливість дарувати себе без жодних застережень». Він додав, що Христос не усунув смерть, але пройшов через неї, щоб показати нам, що її можна прийняти і переобразити. «Воплочення Божого Сина – це не просто відповідь на гріх, а радикальний жест любові, через який Бог увійшов у наше існування. Євангеліє від Марка підкреслює парадокс Бога, який спасає через хрест, показуючи нам, що хоча ми вічні, ми не безсмертні», – зауважив він.
Отець Пазоліні додав, що воплочення спонукає нас залишатися непохитними у вірі в те, що реальність, незважаючи на її труднощі, є місцем Божого Царства. «Жити як діти Божі, як брати і сестри, – це вибір, який ми повинні поновлювати щодня, в упевненості, що любов до кінця не тільки можлива, але вже була засвідчена багатьма поколіннями. Ми теж можемо співати цю пісню любові своїм життям», – підкреслив він на завершення.
