Професор Дзаманьї: Пандемія як шанс на новий економічний порядок

Світлана Духович – Ватикан 

Всі повинні визнати, що здоров’я не належить до сфери приватних дібр, а є загальним благом. На цьому наголосив Стефано Дзаманьї, Президент Папської Академії Соціальних Наук, економіст за фахом, в інтерв’ю для «L’Osservatore Romano», аналізуючи найнагальніші проблеми, до вирішення яких спонукає теперішня ситуація. «Цей вірус, – пояснив він, – чітко показує нам: якщо я захворію, я можу заразити також і інших. І це стає спільною проблемою». 

Нагода, аби змінити напрямок

Наступний виклик, на який, за словами науковця, варто звернути увагу, – це поєднання навчання і праці, що вимагає переосмислення всієї освітньо-виховної системи. «Сьогодні підприємства, – додав він, – спраглі знання, але не знатні прийняти на роботу тих, хто посідає ці знання». Серед проблем, які існують як в Італії, так і в інших країнах, Стефано Дзаманьї вказав на необхідність дебюрократизації, сприяння підприємництву та оптимального оподаткування: податки, за його словами, повинні платити, насамперед, ті, що мають додатковий дохід, а не ті, що створюють вартість.

Президент Папської Академії Соціальних Наук вказав на деякі аспекти економічних й соціальних стосунків, неефективність яких стала очевидною у світлі пандемії. Він зазначив, що теперішня пандемія подібна до «творчого руйнування», про яке говорив вчений-економіст Йозеф Шумпетер на початку минулого сторіччя, зазначаючи, що будь-який економічний розвиток ґрунтується на процесі творчого чи креативного руйнування. «Проблема полягає в тому, що з економічного виміру цей принцип перейшов на соціальний. І найбідніші, найслабші платять найвищу ціну», – підкреслив Стефано Дзаманьї, вказуючи на необхідність управляти цим процесом: творення нового повинно перевищувати руйнування, аби компенсувати втрати. 

Нові виклики у сфері праці

Навчання на відстані, віддалена праця, електронна комерція – це все сприяє економії часу, фінансів та знижує забруднення довкілля. Стефано Дзаманьї зазначив, що, якщо б пандемія не змусила це усвідомити, на це би пішли роки. Тепер, за його словами, якщо після повернення до звичайного ритму життя, підприємство не пристосується до віддаленої праці, то це буде тільки його відповідальністю: технології для цього існують і функціонують добре. Але й для цього потрібно змінювати ментальність. Наприклад, потрібно буде переглянути робочі стосунки: працю потрібно буде оцінювати не за часом, а за кінцевим результатом.

Перспектива зміцнення Європи 

Аналізуючи вплив пандемії на стосунки між європейськими країнами, Президент Папської Академії Соціальних Наук висловив сподівання, що Європа вийде із цієї ситуації зміцненою. «Перед обличчям ситуації, яку ми переживаємо, потрібно усвідомити, що не можна обмежитися валютним союзом, а слід прямувати далі», – наголосив він, додаючи, що, ймовірно, ті, що виступають за поділи, на довший час будуть змушені мовчати, бо тепер всі розуміють, що «спасіння – в співпраці». 

Стосовно перспективи позитивних перемін, науковець висловив менш оптимістичні прогнози. «Ми самі допустили, аби деякі країни стали економічними гігантами, – поділився він. – Вони могутні, але засновані на принципах розвитку, що є далекими від наших демократій і, насамперед, не зважають на людські права… Це потрібно змінювати. Саме тому потрібна сильна Європа».

Час змінювати економічну перспективу 

Стефано Дзаманьї зазначив, що настав час втілювати засади «цивільної економіки» – поняття, яке він впровадив разом з іншими вченими, наголошуючи, що поряд із звичними економічними цілями, такими, як підвищення продуктивності та конкурентоспроможності, економіка повинна сприяти добробуту, доброчесності та загальному добру. Стосовно наявності фахівців, здатних втілювати принципи цієї теорії, економіст зазначив, що, насамперед, потрібно формувати сумління, що приведе до появи лідерів у цій ділянці. «Потрібно, щоб люди змінювали свій спосіб мислення, – підкреслив він на завершення. – Те саме, по суті, робив і Христос, покладаючись на неписьменних, таких як Петро, і закликаючи їх іти до людей і переконувати їх. Якщо вдасться вселити в людей бажання змін, то це вже є добрим результатом».