Андреа Антонуччьо, Головний редактор тижневика дієцезії Алессандрії

СВІТ

Великдень в лікарні: Я не мав нічого, але мав усе, бо відчував присутність Господа

Захворівши на Covid-19, італійський католицький журналіст провів у лікарні 31 день. Незважаючи на важкий фізичний стан, Великодні свята, проведені в лікарні, стали для нього глибоким духовним досвідом завдяки молитві та супроводові, хоча й віртуальному, Папи Франциска.

Amedeo Lomonaco / Світлана Духович – Ватикан

Незважаючи на хворобу, для нього цьогорічна Пасха була найкращою за все його життя, бо він відчував присутність Господа й супровід Папи Франциска. На цьому в інтерв’ю для Vatican News наголосив Андреа Антонуччьо, Головний редактор тижневика дієцезії Алессандрії, що в північно-італійському регіоні П’ємонт, розповідаючи про своє захворювання та одужання від Covid-19. До лікарні журналіста привезли в дуже критичному стані. Там він провів цілий місяць в ізоляції, спілкуючись з рідними та друзями тільки по телефону.

Супровід Папи Франциска

Великою підтримкою для нього був супровід, хоча й віртуальний, Папи Франциска: Андреа постійно слідкував за всіма богослуженнями за участю Святішого Отця, що транслюватися в прямому ефірі.

“Починаючи від тієї молитви під дощем 27 березня і прекрасного жесту ввірення під покров Пречистої Діви Марії, – ділиться він, – Папа ніби став моїм супровідником на цьому шляху. Я не пропустив жодної Святої Меси, слідкував за богослуженнями у Великий Четвер, у Страсну П’ятницю і на Великдень. Цей супровід, хоча й на віддалі, але реальний, став дійсно неочікуваним досвідом. Завдяки цьому я глибоко й прекрасно пережив Великдень, незважаючи на всі зовнішні обставини – перебування в лікарні та мій фізичний стан. Я не мав нічого, але мав усе, перебуваючи в супроводі такого гіганта віри, як Папа.”

Таїнство Єлеопомазання та нові сили, щоб боротися за життя

У певний момент стан здоров’я італійського журналіста настільки погіршився, що в нього та й у лікарів почав виникати сумнів, чи він зможе одужати. Потім, крок за кроком, йому ставало легше, але його легені ніяк не могли досягнути задовільного стану. В суботу перед Вербною Неділею до лікарні прийшов капелан і Андреа попросив його уділити йому Святе Таїнство Єлеопомазання.

«І відтоді мені стало набагато легше, – розповідає він, – не так фізично, як, власне, духовно: в мене з’явилося бажання боротися, бо це боротьба: той, хто потрапляє в таке становище, змушений боротися».

Андреа Антонуччьо з двома медичними працівниками

Найкращий Великдень в житті

«Коли ти більше не можеш нічого зробити, ти усвідомлюєш дію Бога в твоєму житті й у світі загалом, – ділиться Андреа, розповідаючи про те, як він провів Великдень. – Все, що відбувалося, здавалось мені маленьким чудом, прекрасним знаком від Господа. Я пережив Пасху, не відволікаючись ні на що інше: наприклад, на такі речі, як святковий обід з друзями. Я не мав нічого, але я мав усе: я мав присутність Господа. Я глибоко відчував цю присутність, бо вона проявлялася в жестах медпрацівників, в голосах людей, що мені телефонували, в повідомленнях, в словах Папи Франциска, що промовляв до мене, звертаючись до світу. Ця здатність звертатись до світу й промовляти до окремої людини належить лише великим людям, і не тільки великим історичним постатям. Це було надзвичайно глибоке переживання Пасхи, в якій я мав тільки Господа. Я сподіваюся, що Великодні свята завжди будуть саме такими, а не такими, як раніше, що були гарними тільки назовні».

Сила молитви

Під час хвороби Головний редактор дієцезального тижневика переконався в силі молитви. «За мене молилося багато людей, – розповідає він. – 19 квітня, в Неділю Божого Милосердя, я ще почувався досить слабким, а 20 квітня мені зробили КТ (комп’ютерну томографію) і легені були ніби нові. Лікарі сказали, що не сподівалися побачити легені в такому доброму стані. Вони відключили мене від дихального апарату і три дні після того мене виписали з лікарні».

Андреа Антонуччьо подвійно вдячний Богові: за фізичне одужання та за ті 31 день, проведені в лікарні.

“Я дякую Господеві, – додає він на завершення, – що він привів мене на цей шлях, на якому я зміг усвідомити те, чого раніше не розумів і не усвідомлював.”