Сестра Рут з Пакистану: життя подароване відкиненим
Світлана Духович – Ватикан
Премія Sitara-i-Imtiaz (урду: ستارۂ امتياز, Зірка досконалості), є третьою найвищою нагородою в Пакистані. Нею нагороджують громадян, що зробили особливий внесок у мир, безпеку чи національні інтереси країни, за культурні чи інші громадські старання. Цього року лауреатом цієї премії стала черниця, яку багато хто вважає пакистанською «Матір’ю Терезою» – сестра Рут Льюїс зі Згромадження сестер-францисканок Христа Царя, що 20 липня 2020 р. померла від Covid-19 на 74 році, життя, надаючи допомогу 21 дитині, ураженій цим же захворюванням.
«Дім миру» для тих, кого відкинули
Сестра Рут народилася, жила і завжди працювала в пакистанському місті Карачі. В 1969 році разом з іншими двома черницями вона заснувала тут «Дім миру» – пансіонат для дітей з фізичними та психічними вадами. Черниця завжди спонукала своїх підопічних займатися спортом та мистецтвом. Четверо мешканців «Дому миру» виграли кілька медалей на паралімпійських іграх, що відбулися у США 1998 року.
Жертва пандемії
В Пакистані зафіксовано понад 270 000 заражень коронавірусом, 6000 людей померли, одна з них – сестра Рут. На початку липня виявили зараження в 21 дитини пансіонату «Дім миру», а черниця заразилася, доглядаючи за ними.
Священик-францисканець Кайзар Фероз, Виконавчий секретар Єпископської Комісії Пакистану з питань комунікації, який ще будучи семінаристом понад два роки співпрацював із сестрою Рут, вказав на її «євангельський погляд і справжнє свідчення Божої любові до кожної людини». Її смерть вразила не тільки католиків, але й усе суспільство: Пакистанський уряд не тільки оплатив усі витрати на лікування сестри Рут, але й виділив приблизно 130 тис. євро на лікування дітей з «Дому миру», заражених коронавірусом.
Обличчя Бога в маргіналізованих
Розповідаючи про служіння сестри Рут в інтерв’ю для Vatican News, отець Деніель Джон, католицький священик пакистанської дієцезії Ісламабад-Равалпінді, зазначив, що вона разом з іншими сестрами бачила обличчя Бога у маргіналізованих дітях та молодих людей, покинутих і забутих суспільством, не зважаючи на їхню релігійну приналежність. Черниці намагалися бути сім’єю для своїх підопічних, і робили це без жодних особистих інтересів. Сестра Рут не мала навіть особистої кімнати, вона спала в тій самій кімнаті, що й діти, бо побоювалася, що вночі їм може знадобитися допомога. Вона віддала цим дітям все, як матір. Саме це спонукало багатьох мусульман і людей добрій волі допомагати та підтримувати «Дім миру».
Матір для небажаних дітей
Сестра Рут говорила: «Усі мої діти – сироти, знедолені та небажані; кожна дитина народжується "унікальною" або "винятковою", і все ж трапляється, що її покидають у лікарні, і тоді медпрацівники негайно викликають мене». Це була місія сестри Рут. Ще за життя вона отримала від влади премію «Гордість Карачі» за внесок на користь міста, особливо, за служіння уразливим. Уряд також організував її похорон, що через Covid-19 відбувся за участю обмеженої кількості осіб.
Жертвувати життям заради любові
Розповідаючи про останні дні сестри Рут, священик зазначив, що коли 21 дитина «Дому миру» виявилася позитивною на Covid-19, ніхто не хотів їх доглядати і вона вирішила робити це сама. 8 липня вона також захворіла. Наступного дня черницю доставили до лікарні, де підключили до дихального апарату, але 20 липня вона померла внаслідок ускладнень.
«На мою думку, – зазначив на завершення о. Деніель Джон, – вона вільно і добровільно задля любові пожертвувала своїм життям заради цих забутих суспільством людей аж до героїчного прийняття певної і передчасної смерті. Сестра Рут була "матір'ю Терезою" для Пакистану, і своїми героїчними чеснотами та святістю життя вона яскраво свідчила про Господа Ісуса на пакистанській землі, приносячи багато добрих плодів як серед християн, так і серед мусульман. Зрештою, я вважаю, що вона справді була матір'ю забутих, і, можливо, ніхто не зможе заповнити порожнечу, яку вона залишила після себе».
