Кардинал Паролін: ООН – джерело надії на мир у світі
Світлана Духович – Ватикан
У понеділок, 21 вересня 2020 р., було опубліковано відеопослання Державного Секретаря Святого Престолу кардинала П’єтра Пароліна, виголошене під час віртуальної зустрічі на високому рівні з нагоди відзначення 75-ї річниці ООН.
Погляд надії, спрямований на ООН
«Протягом останніх 75 років народи світу звертаються до Організації Об’єднаних Націй як до джерела надії на мир у світі та злагоду між державами», – підкреслив кардинал Паролін, висловлюючи сподівання всіх на те, що ця організація не тільки стверджуватиме ідеали, на яких вона була заснована, але й прагнутиме втілити ці ідеали у життя кожної людини.
Державний Секретар нагадав, що з часу визнання Святого Престолу державою-спостерігачем у 1964 р., він підтримував та брав активну участь в діяльності ООН, а Вселенські Архиєреї виступали перед Генеральною Асамблеєю ООН, закликаючи цю установу бути «моральним центром», де кожна країна може почуватися як вдома. Пандемія Covid-19, за його словами, дала зрозуміти, що ми не можемо далі думати лише про себе самих або спричиняти поділи; натомість, потрібно спільно трудитися, аби подолати найгірші біди у світі, пам’ятаючи, що тягар, який несуть деякі, обов’язково впливає на все людство.
Захист людських прав
Він додав, що ООН прагне відстоювати права людини, серед яких – право на життя та свободу віросповідання, оскільки вони є надзвичайно важливими для побудови світу, в якому дбають про гідність кожної людини.
Постійне відродження первісного духу
«Траплялися виклики і занепади, навіть суперечності та невдачі, – зауважив кардинал. –Організація Об'єднаних Націй не є досконалою, вона не завжди відповідала своєму імені та ідеалам, і вона завдавала собі шкоди, коли певні інтереси перемагали загальне благо. Організація Об'єднаних Націй завжди потребуватиме відродження первісного духу для того, аби втілювати принципи та цілі Статуту в контексті мінливого світу. Потрібно, аби дипломати та країни, які вони представляють, наново взяли на себе зобов’язання виконувати надзвичайно важке завдання добросовісно шукати спільне добро шляхом справжнього консенсусу та компромісу».
