Назарет: школа для учнів з інвалідністю, де всі вчаться жити
Світлана Духович – Ватикан
На полях світу, де Добрий Сіяч постійно засіває зерна, зростають плоди праці людей, які використовують свої найкращі здібності на служінні потребуючим і страждаючим, незважаючи на брак співчуття в оточуючому суспільстві. Такі люди працюють в школі Пресвятої Родини, що в ізраїльському містечку Назарет, яке налічує 90 тисяч мешканців (70% – мусульман, 30% – християн). Щодня школу відвідують 142 учнів від 3 до 21 років, що мають важкі форми інвалідності. Вона була заснована Згромадженням Слуг Милосердя за дорученням францисканської Кустодії Святої Землі. Тепер тут працює 145 осіб.
Приміщення школи, розташоване в колишньому монастирі сестер-кларисок, було розбудоване і тепер, окрім навчальних класів, в ньому є басейн, сад, майстерня, музичний зал, клас інформатики та спортзал.
Завдання школи Пресвятої Родини, як зазначив заступник директора отець Марко Ріва, полягає в тому, аби налагоджувати з дітьми та молоддю міцні взаємостосунки, яких потребує кожна людина. Професіоналізм працівників цієї школи не повинен відокремлюватися від емоційного виміру, що складається з відданості, наполегливості, чуйності, делікатності, духу самопожертви.
Серед персоналу, як зауважив священик, зародилася особлива атмосфера, в основному, завдяки учням, які щодня вчать їх цінувати життя та його приємні несподіванки, допомагаючи зрозуміти, що насправді є суттєвим. Протягом дня діти та молодь виконують різні види діяльності, спрямовані на покращення свого самопочуття та вираження здібностей, якими вони володіють. Школа намагається підтримувати також їхніх батьків, а з наступного року планує відкрити свої двері для осіб, що мають більше, ніж 21 рік.
Школа Пресвятої Родини, визнана урядом Ізраїлю, налагодила співпрацю з місцевою адміністрацією, що переросла у спільний проект: щомісяця групи учнів з трьох державних шкіл Назарету проводять день разом з дітьми та молоддю з обмеженими можливостями, беручи участь в навчальних та спортивних заходах.
Вже є плани збільшити такі нагоди для зустрічей, бо вони дарують велику радість всім залученим і сприяють побудові суспільства, яке стає дедалі інклюзивнішим і чутливішим до потреб людей з особливими потребами.
«Крім того, – як наголосив отець Марко, – ми хочемо передавати іншим євангельський дух, який провадить і формує нашу працю та наше життя і служіння, яке передбачає брати на себе відповідальність за інших». Християнство полягає саме в тому, аби показувати, що Бог ніколи не покидає Своїх дітей.
