Папа в Іраку: де розпочався спільний шлях Бога з людиною

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ / Federico Piana – Ватикан

Постать Авраама є у центрі Апостольської подорожі Святішого Отця до Іраку. Зупинка у стародавньому халдейському місті Ур, де відбувається міжрелігійна зустріч за участю Папи, є однією із найважливіших та найбільш символічних. Саме з цього міста, відомого сьогодні як Тел-аль-Муквуяр, патріарх Авраам вперше вирушив разом з Богом у подорож і власне від нього розпочалась його місія, яка глибоко єднає долі євреїв, християн та мусульман.

«Народ Ізраїлю бачив у своєму предку Авраамові приклад і зразок. І читаючи, перечитуючи і переписуючи історії про нього, народ Ізраїлю поступово додав до них елементи, які дозволяють їм визначити, окреслити свою ідентичність як народу», – зазначає отець-бібліст Жан Луї Ска.

Шлях Авраама розпочався з міста Ур

З халдейського міста Ур розпочинається подорож Авраама, який прямує спершу в Ханаан-край, а згодом у землі Єгипту. Пізніше ті землі стали також місцями вигнання юдейського народу. Слід зазначити, що, власне, в Урі актом віри та послуху Авраама розпочинається історія Ізраїлю. Як можемо довідатись із 11-12 розділів старозавітної Книги Буття, Господь покликав Авраама до особливої місії саме з цього міста. Послух Авраама позначився на всій історії вибраного народу.

Подорож, позначена вірою

Подорож Авраама – це шлях віри. «Розпочати подорож – це образ, який проходить через весь Старий та Новий Завіт, адже є образом віри. У книзі Діянь Апостолів учнів називають “учнями шляху”, і початок цього – від Авраама», – підкреслює отець Жан Луї Ска.

Після подорожі Авраама в історії вибраного народу мав місце Вихід. «Вихід – це найважливіший образ об’явлення Бога у Старому Завіті. Бог Старого Завіту, Отець Ісуса Христа, називає Себе Тим, Хто вивів Ізраїль з Єгипту, а отже, Тим, Хто дозволяє пережити досвід переходу від рабства до свободи», – додав бібліст, наголошуючи, що Бог Старого Завіту не є лише Тим, Хто виводить народ, але й Тим, Хто забажав мати Свій переносний намет серед народу і прямувати шляхом разом із Своїм людом. Мова йде не про паломництво до храму, а паломництво з храмом. Бог є присутній під час подорожі, а люди слідують за Ним через пустелю до обіцяної землі. Цей образ ми зустрічаємо також і в Євангелії від Івана, де читаємо, що Слово стало плоттю і поставило Свій намет серед нас.

Життя як паломництво

Авраам і його нащадки були кочівниками. Цей стиль життя показує, що життя, по-суті, є подорожжю. А Бог не є локальним Богом, тобто Богом якогось окресленого місця, але Богом, Який присутній серед Свого народу, де б він не перебував. Власне тому перше визначення Бога у старому Завіті не є «Бог Єрусалиму» чи «Бог Сіону», але – «Бог Авраама, Ісаака та Якова», Бог людей.

Авраам, як довідуємось із Біблії, мав особисті зустрічі з Богом, який об’являвся Йому по-різному, переш усього, як троє подорожніх, яких Авраам прийняв та погостив. Це показує, як його зустрічі з Богом були частиною його щоденного життя, виявом гостинності до інших. «Бог, проходячи шляхом, приходить несподівано. Зустріч з Богом, згідно із тим, що розповідає нам книга Буття, не обмежується винятковими моментами чи окремими місцями. Навіть споживання їжі може для неї послужити», – підсумував отець-бібліст.