Пам’ять і молитва за мир. Спогадування Голодомору в соборі Святої Софії в Римі
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Світлана Духович – Ватикан
«Жодна людська влада не може вирвати з нашого серця нашу ідентичність Дітей Небесного Отця, подібно як на хресті, ті, що засудили Ісуса, могли здерти з Нього одяг, але не могли позбавити Його можливості довіритися та казати: “Авва-Отче”», – на цьому наголосив кардинал Леонардо Сандрі, Префект Дикастерії для Східних Церков, проповідуючи під час Божественної Літургії «за жертви голодоморів, спричинених радянським режимом», яка в суботу, 26 листопада 2022 р. була відслужена в соборі Святої Софії в Римі.
У богослужінні та пропам’ятних заходах, які організувало «Товариство Свята Софія», єдналися також кардинал Майкл Черні, Префект Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові, владика Іриней Білик, Канонік Папської базиліки Пресвятої Марії, духовенство і богопосвячені особи, представники дипломатичного корпусу та української спільноти Риму.
Таємниця людського серця
Під час проповіді, зупинившись на тому, що Отці Сходу називали Божественну Літургію «небом на землі», кардинал Сандрі зазначив, що сьогодні «небо України розоране засобами знищення, які ударяють повсюди, навіть по пологових будинках, і навіть якщо не сіють смерть безпосередньо, причиняються до припинення електропостачання, водопостачання та огрівання домівок та сімей, тим часом як тисне мороз і насувається зима».
Проповідник запросив замислитися над таємницею людського серця, яке «здатне до великих мрій, але також замишляти незвичні лиходійства». Він навів слова святого Івана Павла ІІ, який у книзі «Пам’ять та ідентичність» писав, що минуле століття «було свідком того, як розв’язалася безодня беззаконня»: націонал-соціалізм приготував масове знищення через газові камери та крематорії, а радянський комунізм – через депортації, гулаги та голодомор. Кардинал Сандрі також навів слова Папи Франциска, сказані минулої середи та написані в Листі до українського народу, опублікованому напередодні.
Префект Дикастерії для Східних Церков підкреслив, що Боже слово, яке було прочитане під час Літургії, запрошує нас до надії. Святий Павло заохочує нас думати про померлих як спочилих у Бозі, бо ніщо не може відібрати в нас ідентичність Божих дітей. Ісус же в євангельському уривку нагадує про дійсність суду.
«Також і для мене це є нагода підтвердити мою прихильність до України, зокрема, до Греко-Католицької Церкви», – сказав на завершення кардинал Леонардо Сандрі, згадуючи про свої візити в Україну: 2001 року, коли він супроводив святого Івана Павла ІІ, та 2017 року, коли візит включав відвідини меморіалу жертв Голодомору в Києві, а також міст Слов’янська та Краматорська, де він став свідком бойових дій, які не припинялися від 2014 року.
Рана, завдана всьому людству
По завершенні Божественної Літургії спільнота собору Святої Софії запропонувала учасникам молитви мистецьку програму-реквієм, покликану стати голосом тих, які загинули 90 років тому через геноцид, спланований Сталіном, а також голосом тих, які гинуть в Україні сьогодні. Вечір завершився запаленням свічки пам'яті.
«Перед обличчям жахіття Голодомору, в цьому храмі Святої Софії я молився за всі жертви цієї трагедії. Я мав нагоду молитися в Україні, але сьогодні особливо, в річницю цієї справжньої рани, завданої людству в особах людей, які були приречені померти голодною смертю в 1932-1933 роках, я молився, бо, на жаль, ця жахлива тінь сьогодні знову нависла над людством через війну в Україні. І тому я молився за мир для вашого народу, щоб цей мир став якнайшвидше можливим, і за всі жертви цієї важкої ситуації, яку ви переживаєте. Молимося і надіємося, що скоро це все буде подолане», – сказав кардинал Сандрі в коментарі для нашої редакції.
Зберегти пам’ять, щоб бути свідками перемоги
Своїми думками поділився також Надзвичайний і Повноважний Посол України при Святому Престолі пан Андрій Юраш, який підкреслив, що духовне спогадування 90-річчя трагедії, яка забрала мільйони життів, має величезне значення, оскільки спогади належать саме до духовної сфери. «Літургія, в якій ми сьогодні взяли участь – це духовна пожива, яка дозволяє нашій душі повноцінно почуватися тепер і також дозволяє відчути ту трагедію, яка сталася 90 років тому», – сказав він, поділившись особистими свідченнями про те, що його бабуся була єдиною, що в ті зловісні роки вижила з-поміж 14 двоюрідних братів і сестер.
«Для мене це не теорія. Моя бабуся завжди плакала, в неї починали труситися руки, коли вона згадувала про це», – розповів пан Андрій, зазначивши, що їй єдиній з родини вдалося вирватися з оточених сіл, а згодом повернутися з двома мішками сухарів і врятувати своїх батьків. «Вона завжди про це говорила. Я знаю, що в багатьох родинах це була прихована історія. В нас про це завжди говорили, хоч це завжди було дуже боляче. Це лишало трагічний слід не лише в пам’яті, але й у побуті», – підкреслив він, пояснивши, що бабуся завжди старалася заготовляти припаси.
Посол України при Святому Престолі зауважив, що той факт, що цю трагедію прийшли розділити різні видатні особи, між якими ватиканські високопосадовці, є свідченням того, що світ розуміє «значення того, що сталося тоді і що відбувається зараз». Адже хоч і в інший спосіб, сьогодні в Україні відбувається чергове масове вбивство. Водночас, не тільки ці дві трагедії пережила чи переживає Україна, бо в її історії було чимало здобутків і звитяжних сторінок, але також і багато трагедій, «які випливають з того самого джерела». І тому важливо зберігати пам’ять про цю «найбільшу трагедію», й ті, хто вижив, «повинні зберегти і донести пам’ять». «Бо мене, наприклад, могло й не бути, якби бабуся розділила долю чотирнадцяти своїх двоюрідних братів і сестер», – додав він.
Ділячись думками про те, наскільки солідарність інших народів сьогодні є джерелом надії, Андрій Юраш вказав на те, що коли відбувалися події 90-річної давності, коли мільйони людей вмирали, «ми були відрізані від світу». «Про нас багато-хто навіть не знав, а хто знав, не мав жодної можливості нам допомогти», – сказав він, зазначивши, що сьогодні, натомість, «маємо неймовірну підтримку світу, в тому числі й молитовну».