Шукати

Cookie Policy
The portal Vatican News uses technical or similar cookies to make navigation easier and guarantee the use of the services. Furthermore, technical and analysis cookies from third parties may be used. If you want to know more click here. By closing this banner you consent to the use of cookies.
I AGREE
Fantasia per orchestra nn.1-14
Розклад Podcast
Слово нунція Вісвалдаса Кулбокаса під час хіротонії єпископа Максима Рябухи Слово нунція Вісвалдаса Кулбокаса під час хіротонії єпископа Максима Рябухи  

Нунцій в Україні: нашим побажанням є «Різдво без ракет»

Апостольський Нунцій в Україні в передріздвяному інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News ділиться думками про святкування народження Божого Сина в актуальному контексті війни.

Світлана Духович - Ватикан

Найбільшим прагненням, яке українці висловлюють у святкових побажаннях, є провести безпечне Різдво. Хоча по-людському це здається неможливим, бо бомбардування не припиняються. Про це в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News розповідає Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Вісвалдас Кулбокас, який напередодні брав участь у хіротонії нового єпископа, покликаного служити на сході України.

Ваше Преосвященство, в якому дусі цього року відзначається Різдво в Україні?

Скажу, що були дуже зворушливими слова, які вжив Папа Франциск у Листі до українців, оприлюдненому 25 листопада, в якому він писав, що подібно до того, як Ісус народився у Вифлеємі серед холоду й пітьми, так само в дуже подібний спосіб до Різдва наближаються українці. Дійсність є саме такою, що годинами, а іноді й днями, без перебільшення мільйони, десятки мільйонів помешкань залишаються без світла, без тепла. Отож, в цьому сенсі Різдво наближається в обставинах, які Ісус переживав у Вифлеємі. Для віруючих, насамперед, для християн, це також спосіб духовно єднатися зі Святою Родиною в тому, як вона переживала Різдво. Для мене особисто це насправді глибокий досвід, бо серед темряви, серед труднощів ще сильніше відчувається те світло, яке є божественним світлом. Отож, я б сказав, що серед цього страждання Різдво сяє ще більше. Є багато логістичних труднощів, ми не зможемо відзначити його в нормальний спосіб. Але духовно я відчуваю, як у собі самому, так і серед різних інших послів, спонуку відсвяткувати Різдво якнайкраще, або ж коли бачу людей, які можливо в “нормальні” роки не шукали з настільки великим прагненням богослужіння, і я маю на увазі не лише католиків, але також представників інших конфесій і релігій. Отож, я би сказав, що наближаємося до Різдва з насправді глибоким духом, хоча, очевидно, серед великого страждання.

Якою є гуманітарна ситуація в Києві? Як святкуватимете в нунціатурі?

Саме сьогодні приїжджає кардинал Конрад Краєвський, який вже доставив велику кількість електрогенераторів, які він привіз особисто, бо такий спосіб – ефективніший і швидший. Він кілька раз їхав з Польщі до України і назад, щоби перевезти генератори, які потім доставлять в різні регіони, бо запит є величезним. Я чув від багатьох парохів і від єпископів, що генератори вже неможливо знайти ні в Польщі, ні в Угорщині, а навіть і у віддаленіших країнах, бо їх вже продали або подарували українцям.

В нунціатурі на даний момент маємо можливість підтримувати зв’язок через телефон, але впевненості немає: у будь-який момент можуть перерватися комунікації, вода… Огрівання залежить від постачання газу, й коли переривається робота компресорних станцій, які транспортують газ в місто, то також і в такому великому місті як Київ зупиняється надавання комунальних послуг. Тож не відомо, в яких обставинах житимемо завтра, що буде в день Різдва. Станом на тепер готуємося перебути з мінімальними можливостями. І водночас ми занурені в численні гуманітарні питання, бо хоч ми і не є благодійною організацію, існує багато інформації, контактів і логістичних ситуацій, до яких ми залучені, й ми також поглинуті цією працею. Це буде прекрасний досвід пережити це Різдво з кардиналом Краєвським, поділяючи цей досвід солідарності, як також пережити Різдво з місцевою католицькою спільнотою.

Різдво – це глибокий момент для того, щоби відчути присутність Господа, також і через взаємну близькість. На Вашу думку, чи християни в Україні, разом з усім населенням, відчувають підтримку Церкви в світі, підтримку всіх людей доброї волі?

Ситуація є настільки важкою, що без допомоги багатьох-багатьох людей доброї волі, з багатьох країн, – згадати лише Польщу, Німеччину, Італію, Іспанію, Угорщину, Словаччину, Чеську Республіку, країни Балтії та численні інші країни, – без цієї допомоги ми би не змогли фізично дожити до сьогодні, не вдалося б вижити. Тому солідарність відчувається, і я бачив, як багато людей писали, телефонували, також і після того, як почули слова Святішого Отця, якими він тиждень тому заохочував святкувати Різдво з українцями в серці. Отож, як з боку Святішого Отця, так і Церков з різних країн відчувається ця солідарність. Очевидно, що цього ніколи не є достатньо, бо потреби настільки величезні, що практично неможливо їх задовольнити, тому, з одного боку, відчувається ця величезна солідарність, а з іншого, – неможливо створити безпечні умови. Тепер в Україні, коли обмінюємося різдвяними побажаннями, я помітив, що священики та інші віруючі часто пишуть на листівках: «Бажаємо безпечного Різдва». Такими є наше перше побажання: безпечне Різдво, Різдво без ракет, без вибухів… Це також молитовне Різдво, в якому присутня велика солідарність світу та різних Церков, але, водночас, є відчуття того, що залишаємося сам на сам з Богом, бо по-людськи годі уявляти, що Різдво буде безпечним. Врешті-решт, залишаємося лише з Богом, з Тим, Хто нас створив і тримає нас у Своїх руках.

У Різдві ми відзначаємо народження Божого Сина, Князя миру: як допомагати людям зустріти Його там, де бракує миру, де панує знищення та біль?

Очевидно, важко дати відповідь від імені всіх людей, бо відчуття різняться від особи до особи, але особисто я мав нагоду бачити підлітків, дітей, – насамперед їх, – які, не зважаючи на пережите та досі присутнє страждання, зберігають погляд надії. Тому для них Різдво залишається Різдвом: вони малюють ялинку, хоча не бракує ракети, що пролітає поруч… тобто, є досвід травми, але відчуття Різдва залишається. Іншими словами, є велике прагнення жити Різдвом, відчувати радість Ісуса, Божого Сина, Який народжується для нас. Зрештою, Він – наш великий приятель, бо якщо людство неспроможне забезпечити взаємну пошану одні до одних, то що залишається? Лише Творець, лише Божий Син є світлом.

Вчора Ви брали участь у хіротонії Донецького греко-католицького єпископа-помічника Максима Рябухи. Яке значення має ця подія в контексті війни?

Молитва, літургія хіротонії єпископа-помічника для Донецького греко-католицького екзархату була, як підкреслював Блаженніший Святослав Шевчук, моментом світла, того тендітного світла, світла, про яке також говорив Ісус, промовляючи до апостолів: світло, що приходить, навіть якщо не всі готові його прийняти. Нашою місією, попри все, як і місією нового єпископа Максима, є нести світло. Він добре знає всю східну частину України, знає молодь, має контакт з людьми, а це та частина країни, що найбільше потребує близькості пастиря, який буде з ними, насамперед людини, яка принесе світло віри. Це була літургія, під час якої ми молилися за нового єпископа, складаючи йому побажання виконати цю місію, яка по-людському виглядає неможливою, як також мир по-людському здається неможливим, але його ми випрошуємо в Господа.

З яким закликом Ви хотіли би звернутися до тих, хто готується святкувати Різдво в усьому світі?

Зі свого боку я б сказав, що не лише вчора, під час літургії з нагоди висвячення нового єпископа, але протягом цих днів, цих тижнів спонтанно підноситься молитва за священиків. З деякими з них в Україні ми втратили контакт, не знаємо, де вони і в якому стані перебувають. Отож, під час молитви приходить мимовільна згадка про них, ввіряючи їхнє служіння Господеві. Й також ще більша молитва за тих, хто перебуває безпосередньо на лінії вогню, де страждання є нелюдяними. І з мого серця виривається заклик насамперед довіритися Господеві, бо Він дійсно може покласти край війні. Ми, священики та єпископи, кожного дня торкаємося Його своїми руками, коли звершуємо Євхаристію, а тому маємо можливість висловити, довірити Господеві це прохання. Моє велике прохання: мати велику віру, велике довір’я до Ісуса, а нехристиянам – мати велику довіру до Бога і молитися, молитися, молитися за мир.

23 грудня 2022, 18:47
Prev
February 2025
SuMoTuWeThFrSa
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728 
Next
March 2025
SuMoTuWeThFrSa
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031