Біоекономіка як основа цілісної екології

Олена Комісаренко

Сьогодні ми розглянемо біоекономічну теорію, яка була однією з перших спроб пов'язати економіку з природничими науками. Ніколас Джорджеску-Роген (1906-1994) народився в Констанці, Румунія, де також вивчав математику, після чого – статистику в Сорбонні. Будучи професором Бухарестського університету, він обіймав важливі державні посади на батьківщині. Знайомство в середині 1930-х років у Гарварді з відомим економістом Йозефом А. Шумпетером остаточно зорієнтувало його діяльність на економічну науку. В 1948 році він емігрував до Сполучених Штатів і був професором економіки в Університеті Вандербільта в Нешвіллі, штат Теннессі.

Джорджеску-Роген ввів термін «біоекономіка» (скорочено від «біологічна економіка»), щоб описати свою думку про те, що економічна боротьба людини є продовженням біологічної боротьби[1]. Біоекономіка зовсім не схильна до компромісів, пов'язаних з теоріями сталого або довготривалого розвитку, які є актуальними в академічних колах. У відповідь на економічні виклики цей підхід шукає чіткі і послідовні відповіді пов’язані з ідеалами справедливої економіки в громадському суспільстві, сумісної з фундаментальними законами природи.

У попередніх передачах ми вже критикували з антропологічної точки зору концепцію людини, яка лежить в основі гіпотези раціональності, притаманній неокласичній економіці тому, що ця гіпотеза не є достовірною. Споживач, зіткнувшись перед вибором між двома товарами, не може насправді чітко висловити свою перевагу, керуючись раціональною логікою корисності. Це пов'язано як з тим, що він не володіє досконалою інформацією про різні альтернативи, так і з тим, що невпевнена поведінка може бути наслідком неспівмірності різних альтернатив. Як ми знаємо, це звичайний стан у біологічному всесвіті, де організми зазвичай переслідують множинність цілей. Їжа не може бути гарною заміною для того, хто вмирає від спраги. Так само, як доступ до Інтернету не може бути відповідною заміною для того, хто не має доступу до питної води.

Таким чином, шаблонність порядку переваг показує, що неможливо впорядкувати блага за єдиним одновимірним критерієм – корисністю, як стверджує ортодоксальна неокласична економіка. Дослідження з широкого кола дисциплін, таких як біологія,  антропологія, психологія та соціальні науки, показують нам, що справжній добробут є результатом багатьох вимірів: його складність полягає саме в тому, що він не є єдиним показником. У більш загальному сенсі, цей підхід намагається дати інтерпретаційну відповідь на численні парадокси, що характеризують сучасну соціально-економічну систему.

Біоекономічне обґрунтування неприйнятності гіпотези ненасичення

Неокласична гіпотеза ненасичення також є біологічно необґрунтованою. Вона полягає в тому, що при рівних умовах споживач надає перевагу більшій кількості даного блага в порівнянні з меншою його кількістю. Одночасно економічна і біофізична природа людини чітко показує нам, що окрім бюджетних обмежень, вона підпорядковується ще й біологічним обмеженням. Як ми знаємо, біологічні організми загалом, не прагнуть мати «максимальну» кількість будь-якої змінної, а лише необхідну для рівноваги: надлишок кисню призводить до згоряння тканин, так само як і надто мала кількість кисню призводить до стану асфіксії.

Жоден живий організм не змушений споживати більше, ніж йому потрібно, щоб залишатися здоровим і забезпечувати безперервність свого виду. Забагато, як і замало, у біологічному світі завжди вважається небезпечним.

Саме тут відбувається непоправний розрив між стандартною екологією та законами фізики і біології. У фізично обмеженому світі, в якому енергія і матерія піддаються незворотному процесу деградації, припускати «ненасиченість» споживача означає нарощувати умови його власного самознищення як виду, бо споживання все більшої кількості товарів вступає в протиріччя з межами біосфери.

Homo bioeconomicus

Біоекономічна теорія для побудови іншої біологічно сталої економіки пропонує нам набір антропологічних характеристик, які окреслюють фундаментальні риси того, кого ми могли б назвати homo bioeconomicus. Саме цей аспект, на мою думку, кардинально відрізняється від усіх інших підходів.

Автор окреслює наступні можливі критерії орієнтації:

1) Homo bioeconomicus шукає щастя в сенсі множинності цінностей, які (принаймні частково) не зводяться одна до одної.

2) Щастя/благополуччя залежить від стосунків між суб'єктами (взаємність).

3) Одиницею аналізу є не індивід, а відносини які існують між двома або більше системами (наприклад біосферою, суспільством, організаціями, сім'єю тощо).

4) Homo bioeconomicus підпорядковується законам термодинаміки та біології.

5) Економічні закони не є універсальними, а обумовлені історичним, культурним та інституційним контекстом (локалізм).

6) Homo bioeconomicus не має на меті максимізацію якихось шаблонних змінних, а радше стан рівноваги між кількома змінними.

7) Homo bioeconomicus характеризується сумісністю конкурентної поведінки з кооперативною (рівноважною) поведінкою.

8) Homo bioeconomicus орієнтується на системну мудрість, а не на інструментальну раціональність.

9) Потреби homo bioeconomicus загалом є насиченими.[2]

Хоча ці гіпотези можуть здаватись абстрактними, вони описують антропологічні якості, необхідні для адекватнішої побудови економічного життя, ніж ортодоксальна неокласична теорія. Ці критерії описують всесвіт з певною узгодженістю, проте вони водночас виявляють нормативну та етичну напругу. Етичний вимір, який пропонує біоекономіка, має бути визнаний і прийнятий тому, що він дійсно є незамінним елементом у вирішенні масштабних і нагальних проблем.

Близькість біоекономіки до енцикліки «Laudato si’» та українського народу

Загалом системний підхід біоекономіки охоплює багато напрямків, включаючи також використання інноваційних біотехнологій в сільському господарстві та виробництві, проте саме антропологічний аспект робить бачення Джорджеску-Рогена близьким до енцикліки Laudato si’. В четвертому розділі Святіший Отець описує риси цілісної екології, тобто екології, яка враховує людський та соціальній виміри. Папа Франциск у п.139 зазначає: «Визнання причин, чому якась територія забруднена, вимагає дослідження функціонування суспільства, його економіки, схем поведінки та способів сприйняття дійсності», та в різних частинах усього документу критикує необмежене споживацтво. Пункт 195 енцикліки чітко відображує схожість з біоекономікою у ставленні, що критикує максимізацію прибутку.

Парадигма Джорджеску-Рогена є особливо актуальною для українського народу, особливо людей, які проживають на території південного регіону. 06 червня 2023, день підриву Каховської ГЕС, залишиться в пам’яті українців назавжди. Згідно з даними «Укрінформ»[3], близько 16 тисяч людей опинилися на постраждалій території. В результаті цього екоциду під водою опинилось близько 600 км² землі. Саме такі екологічні виклики змушують задуматись про необхідність відбудови втрат регіону та відновлення сільського господарства з новим цілісним економічним баченням, піклуючись про наш спільний дім з особливою турботою.

Враховуючи цю актуальність, у наступному випуску ми поговоримо про економічну теорію Кейт Реворт «Економіка Пончика», яка також надає важливість піклуванню про навколишнє середовище, але в більш усучасненій формі.

____________________________________

[1] Georgescu-Roegen N. (1971) The Entropy Law and the Economic Process. Harvard University Press, Cambridge, USA.

[2] Georgescu-Roegen N., a cura di Bonaiuti M. (2003) Bioeconomia. Verso un'altra economia ecologicamente e socialmente sostenibile. Bollati Boringhieri, Torino, Italy

[3] https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3718804-na-hersonsini-v-zoni-liha-cerez-pidriv-kahovskoi-ges-opinilisa-blizko-16-000-ludej.html