Соціально-економічна нерівність, психічне здоров'я та християнська відповідь
Олена Комісаренко
У сучасному світі нерівний доступ до медичних послуг, освіти та належних житлових умов стає не лише соціальною, а й духовною проблемою. Це не лише питання матеріальних благ, а й нашої здатності бачити та допомагати один одному. Сьогодні ми розглянемо, як бідність, соціальна ізоляція та самотність сприяють розвитку психічних розладів, таких як депресія, тривожні розлади та шизофренія. Запрошуємо вас ознайомитися з цією темою та задуматися над тим, як кожен із нас може зробити свій внесок у побудову більш справедливого та здорового суспільства.
Соціально-економічна нерівність – це одна з найбільших проблем сучасного світу, яка глибоко впливає на всі аспекти життя людини, включаючи її психічне здоров’я. Дослідження[1] показують, що люди, які живуть у бідності або стикаються з соціальною ізоляцією, значно частіше страждають на депресію, хронічну тривожність, шизофренію та інші психічні захворювання. Однак ця проблема має не лише соціальний і медичний вимір, але й духовний. Християнське вчення та соціальна доктрина Церкви можуть стати ключем до розв’язання цих проблем, пропонуючи моральні та етичні орієнтири, що сприяють справедливості та солідарності у суспільстві.
Соціально-економічна нерівність і психічне здоров’я
Згідно з численними дослідженнями, діти, які виростають у сім’ях із низьким доходом, мають у 2-3 рази більші шанси на розвиток психічних проблем, ніж їхні однолітки з кращими умовами. Бідність є основним чинником хронічного стресу, що, своєю чергою, підвищує ризик виникнення депресії та тривожних розладів. Наприклад, у Сполучених Штатах було виявлено, що діти з малозабезпечених сімей на 50% частіше страждають на депресію, ніж діти з середнього класу. Цей ефект посилюється, якщо бідність поєднується з соціальною ізоляцією, що може призвести до ще серйозніших наслідків, таких як думки про самогубство.
Шизофренія також є одним із психічних розладів, тісно пов'язаних із соціально-економічною нерівністю. Дослідження в Данії виявили, що діти з сімей з низьким доходом мають вдвічі більший ризик розвитку цього серйозного розладу в дорослому віці. Це може бути пов'язано з впливом таких факторів, як погані житлові умови, соціальна ізоляція, а також тривалий стрес, який накопичується з роками.
Самотність і соціальна ізоляція: загроза психічному здоров'ю
Самотність і соціальна ізоляція є потужними факторами психічного здоров'я, на які в останні роки звертають дедалі більше уваги. Ці явища мають серйозний вплив на психічне благополуччя людей, особливо тих, хто вже стикається з економічними труднощами. Соціальна ізоляція є об’єктивним показником кількості соціальних зв’язків і вимірюється через розмір соціальної мережі та кількість значущих контактів. Самотність, навпаки, описує суб’єктивне і болісне відчуття розриву між бажаними і реальними соціальними відносинами.
Дослідження показують, що самотність і соціальна ізоляція тісно пов’язані з виникненням депресії. У Великобританії було встановлено, що серед літніх людей, які живуть на самоті, ймовірність розвитку депресії зростає на 60%. Самотність може мати руйнівний вплив на психічне здоров'я, особливо якщо вона триває значний період часу. Нещодавні довготривалі дослідження виявили також зв'язок між самотністю та деменцією і параноєю. Вони хоча й часто ґрунтуються на невеликих вибірках учасників, все ж надають деякі докази того, що самотність у молодих людей пов'язана з появою психотичних симптомів у майбутньому (але не навпаки). Що стосується деменції, систематичний огляд переважно довготривалих досліджень показав сильніший зв'язок між показниками соціальної взаємодії та ізоляції, ніж із самотністю.
Хронічна самотність є небезпечною не лише для психічного, але й для фізичного здоров’я. Наприклад, дослідження, проведене в Японії, показало, що самотні люди мають підвищений ризик розвитку серцево-судинних захворювань, що, своєю чергою, ще більше підвищує рівень депресії та тривоги. Подібні результати були виявлені в дослідженнях, проведених у США, де було встановлено, що самотність збільшує ризик передчасної смерті на 26%.
Під час пандемії COVID-19 багато людей опинилися в умовах соціальної ізоляції, що призвело до зростання випадків депресії та тривожних розладів, особливо серед молоді та літніх людей. В Японії після введення карантину було зафіксовано зростання кількості самогубств на 20%, що частково пояснюється соціальною ізоляцією та економічними труднощами.
Християнське вчення та роль Церкви
Християнське вчення наголошує на тому, що кожна людина має невід’ємну гідність і право на справедливість, незалежно від її соціально-економічного статусу. У соціальній доктрині Церкви підкреслюється важливість солідарності та любові до ближнього як основи суспільного життя. Соціальна нерівність, яка веде до маргіналізації та страждань, суперечить християнським принципам справедливості.
Церква також звертає увагу на необхідність підтримки найуразливіших верств населення. Наприклад, у багатьох країнах діють католицькі благодійні організації, які надають допомогу людям, що живуть у бідності, та тим, хто стикається з психічними проблемами. Ці організації не тільки забезпечують матеріальну підтримку, але й сприяють соціальній інтеграції та покращенню психічного здоров'я через спільноту та участь у соціальному житті.
Церква може відігравати важливу роль у подоланні соціальної ізоляції та самотності через створення спільнот підтримки, розвиток соціальних програм і надання допомоги тим, хто знаходиться в кризових ситуаціях. Наприклад, у Франції діє мережа «Діаконія», яка об'єднує парафії, соціальні служби та волонтерів для надання допомоги людям у складних життєвих ситуаціях. Подібні ініціативи існують і в інших країнах, де Церква стає центром підтримки для тих, хто потребує допомоги.
Місцеві парафії є важливими осередками, де люди незалежно від соціального статусу можуть знайти підтримку, поради та можливість для соціальної інтеграції. Наприклад, у Великобританії діють парафіяльні центри, де люди можуть отримати професіональні консультації з питань психічного здоров'я, фінансової підтримки або просто знайти нових друзів і спілкування. Така діяльність відповідає християнському заклику до любові та милосердя, спрямованого на кожного члена суспільства, особливо на тих, хто потребує найбільшої допомоги.
Соціально-економічна нерівність, соціальна ізоляція та самотність є потужними детермінантами психічного здоров'я, які можуть призвести до серйозних психічних розладів. Християнське вчення та соціальна доктрина Церкви пропонують бачення суспільства, заснованого на принципах справедливості, солідарності та любові до ближнього. Ці принципи можуть стати основою для вирішення проблем психічного здоров'я, зумовлених соціально-економічною нерівністю, та сприяти створенню справедливішого і здоровішого суспільства.
Церква має унікальний спосіб впливати на суспільство, допомагаючи зменшити соціальну ізоляцію, підтримуючи тих, хто стикається з труднощами, та сприяючи створенню суспільства, заснованого на любові та солідарності. І об’єднавши зусилля релігійних, соціальних і державних інститутів, ми можемо будувати світ, у якому кожна людина матиме можливість жити здоровим і повноцінним життям.
[1] https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC10786006/pdf/WPS-23-58.pdf