Технології та справедливість: місце інституцій у будуванні справедливого світу

У сьогоднішньому випуску рубрики «Ойкономія: Християнський погляд на економічне життя» продовжуємо ознайомлення з доробком цьогорічних лауреатів Нобелівської премії з економіки, який зосереджений на дослідженню ролі інституцій.

Олена Комісаренко

Сьогодні розглянемо інтерв'ю з Дароном Аджемоглу, лауреатом Нобелівської премії з економіки 2024, яке він дав для медіаресурів руху «Economy of Francesco». У ньому економіст поділився поділився своїми міркуваннями про технології та їхній вплив на соціальну нерівність, підкресливши важливість інституцій у створенні більш справедливого світу. Його ідеї пропонують не тільки економічний аналіз, але й глибоку моральну оцінку того, як ми розвиваємо технології та яким є їхній вплив на суспільство.

Аудіоверсія

Технологія — це вибір: позиція між песимізмом та техно-оптимізмом

Дарон Аджемоглу підкреслює, що «технологія — це питання вибору» і зазначає, що різні технології мають різні наслідки для суспільства. У своїй книзі «Сила та Прогрес», яку він написав разом із Саймоном Джонсоном, Аджемоглу зосереджується на двох головних поглядах на розвиток технологій — техно-оптимізмі та техно-песимізмі. З одного боку, техно-оптимізм вважає, що інновації автоматично ведуть до зростання, підвищення заробітних плат та покращення умов життя. З іншого боку, техно-песимізм вказує на зростання нерівності та концентрацію влади.

«Я твердо дотримуюся позиції посередині між цими крайнощами», – зазначив Аджемоглу, посилаючись на позицію із книги, що технології не є нейтральними, а відображають вибір суспільства. «Ми часто вважаємо, що технології призводять до прогресу самі по собі, але насправді вони несуть і наслідки для політичної та соціальної влади, для розподілу доходів». Він підкреслив важливість створення таких умов, за яких технології працюватимуть на користь суспільства, а не тільки на благо вузької групи осіб. Це вибір, який може привести як до позитивних, так і до негативних наслідків.

Аджемоглу наголошує, що інституції та організації є важливими механізмами контролю за впливом технологій. «Протягом певного часу в історії технології сприяли позитивним змінам, але в останні десятиліття суспільство, особливо в США, втратило свою здатність стримувати потужні корпорації», – зазначає він. За словами професора, інституції мають відігравати контролюючу роль для тих, хто приймає технологічні рішення, забезпечуючи баланс між інтересами великих компаній та суспільством.

Технології для миру: можливість чи ілюзія?

Одним із цікавих моментів інтерв'ю було обговорення можливості існування технологій для миру. Аджемоглу звернувся до процесу Габера-Боша як до прикладу того, як наукові досягнення можуть мати як позитивні, так і негативні наслідки. «Те ж саме відкриття, що важливе для виробництва добрив і порятунку мільйонів від голоду, згодом використовувалося для створення вибухівки», – зазначає Аджемоглу, демонструючи, що технології є інструментом, який може служити як на добро, так і на зло. Він також висловлює занепокоєння щодо слабкості міжнародних інституцій: «На міжнародному рівні наші інституції надто слабкі, щоб ефективно контролювати цей процес».

Хто обирає напрямок розвитку технологій?

Аджемоглу обговорює важливе питання: хто насправді визначає напрямок, у якому розвиваються технології? За його словами, на це рішення впливають уряди, корпорації, еліти, що мають власні інтереси, часто спрямовані на отримання вигоди, а не на соціальне благо. Він наводить приклад ранньої промислової революції, коли підприємці приймали організаційні та технологічні рішення, які фокусувалися на контролі та жорстких умовах праці. «Це завжди був вибір еліт, вбудованих у суспільство, і хоча суспільство не завжди безпосередньо формує ці вибори, воно має здатність їх контролювати», – зауважує Аджемоглу. Він підкреслює, що розвиток прозорості та відповідальності у процесі ухвалення рішень допоможе зменшити ризики зловживань.

Аджемоглу також наводить приклад Китаю, де технології моніторингу використовуються для контролю над населенням та обмеження демократичних прав. «Китай експортує технології моніторингу до понад 60 інших недемократичних країн, що створює загрозу для прав людини і демократії в усьому світі», – зауважує він. Для нього це ілюстрація того, як технології можуть стати інструментом не для розвитку суспільства, а для посилення контролю над громадянами. Однак він вірить, що суспільство може впливати на цей вибір: «Суспільство має виступати як контрсила, забезпечуючи, щоб технологічний розвиток спрямовувався на благо людей. Це можливо лише за умови прозорості, демократичності і підзвітності влади. Громадянське суспільство повинно мати інструменти для контролю над прийняттям рішень, щоб технології не ставали загрозою для прав і свобод».

Переосмислення економіки: що важливо для молодих економістів?

Дарон Аджемоглу звертається до молодих економістів, підкреслюючи важливість переосмислення сучасної економіки. Він вважає, що традиційні підходи, зосереджені на матеріальних стимулах, таких як прибуток і продуктивність, не завжди враховують потреби суспільства. «Економічний успіх, виміряний лише прибутком і продуктивністю, ігнорує питання соціальної справедливості та добробуту», – пояснює Аджемоглу, наголошуючи на необхідності для молодих економістів звертати увагу на більш етичні та суспільно орієнтовані аспекти економіки.

Чотири основні напрями для розвитку економіки

Аджемоглу пропонує чотири ключові напрями, які, на його думку, потребують глибшого вивчення та переосмислення. Перший – це технологія та її суспільний вплив. Він зазначає, що сучасне економічне мислення має виходити за рамки розгляду технологій лише як інструментів підвищення продуктивності, підкреслюючи: «Потрібно думати, які технології ми підтримуємо і як вони впливають на суспільство». Другий напрямок стосується матеріалізму у підходах економіки, де, за словами Аджемоглу, економіка часто зосереджується на матеріальних стимулах, залишаючи осторонь людські цінності. Він наголошує, що соціальні та моральні аспекти мають стати важливою частиною економічної політики: «Економіка зосереджується на матеріальних стимулах, але не враховує людські цінності».

Третій напрямок стосується суспільної співпраці та спільноти. Аджемоглу підкреслює, що економічні відносини є лише частиною ширшого контексту соціальної взаємодії, де важлива співпраця всередині громад. «Соціальна згуртованість повинна підтримуватись економікою, адже через спільноту людина знаходить своє місце у суспільстві», – зауважує він. Четвертий напрямок – це цінність людської гідності та свободи вибору. У світі, де автоматизація набуває поширення, Аджемоглу запитує: «Чи буде справедливим суспільство, де людські рішення замінені алгоритмами? Чи буде це суспільство щасливим?». Він підкреслює, що технології мають сприяти розкриттю людського потенціалу, а не замінювати людину.

Моральне керівництво та підзвітність у розвитку технологій

Підсумовуючи, Аджемоглу наголошує на важливості морального керівництва у розвитку технологій. «Без морального орієнтира технології можуть перетворитися на інструмент для влади та контролю», – стверджує він. На його думку, для того щоб побудувати справедливе та інклюзивне суспільство, потрібно керуватись цінностями соціальної справедливості, рівності та солідарності.

Позиція Дарона Аджемоглу слугує нагадуванням про важливість відповідальності суспільства у виборі технологічного розвитку, щоб технології працювали на благо людства, а не на шкоду його свободам та гідності.

06 листопада 2024, 16:26