Екологічна трансформація сучасної індустрії моди

Олена Комісаренко

Сфера виробництва одягу впродовж десятиліть була уособленням креативності та індивідуальності, але водночас вона стала символом надмірного споживання й екологічної недбалості. Особливо серйозні виклики створює швидка мода, або fast fashion, що спрямована на масове виробництво недорогих речей із коротким терміном використання. Цей бізнес-модельний підхід суттєво впливає на навколишнє середовище та ресурси планети, поглиблюючи соціальні й економічні проблеми.

Швидка мода: екологічна ціна дешевизни

На перший погляд, швидка мода здається досягненням: демократизація доступу до трендів, швидкість виробництва, низька ціна. Проте за цією зручністю ховається значний екологічний вплив. Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP) наголошує, що текстильна індустрія:

·       Спричиняє 20% світового забруднення води, що пов’язано з використанням токсичних фарбників і обробкою тканин.

·       Відповідає за 10% глобальних викидів парникових газів, перевищуючи вплив усієї міжнародної авіації та морських перевезень.

·       Щороку генерує 92 мільйони тонн текстильних відходів, більшість яких потрапляє на звалища або спалюється, забруднюючи повітря.

Окрім цього, виробництво однієї бавовняної футболки споживає понад 2700 літрів води, що еквівалентно трирічному обсягу питної води для однієї людини. Така реальність підкреслює, що індустрія моди є не лише економічною, а й екологічною проблемою, яка потребує негайного вирішення.

Культура «одноразового вжитку»

Швидка мода стала виразником сучасної культури «одноразового вжитку». Люди купують одяг на 60% частіше, ніж 20 років тому, але носять його у два рази менше часу. Після кількох носінь річ втрачає привабливість або якість і перетворюється на сміття. Щосекунди у світі спалюється або викидається вантажівка текстильних відходів, значна частина яких не підлягає переробці.

Така модель виробництва виснажує природні ресурси й загрожує майбутнім поколінням. Поліестер, один із найпоширеніших матеріалів в індустрії моди, виробляється з викопного палива, його розкладання триває сотні років. Водночас хімічні барвники, що використовуються у текстильному виробництві, потрапляють у водні екосистеми, отруюючи їх. Ця тенденція є наслідком недооцінки вартості речей, що підсилює споживацькі звички та забруднення.

Культура викидання: виклик нашій свідомості

У своїй енцикліці Laudato siʼ Папа Франциск висловлює глибоке занепокоєння через те, що він називає «культурою відходів». Ця культура, за його словами, стала симптомом сучасного споживацького суспільства, у якому цінуються лише ті речі, які приносять безпосередню вигоду. Решта – відкидається, як непотріб.

Папа Франциск зазначає: «Ці проблеми тісно пов’язані з “культурою викидання мов непотребу”, у якій усі звикли все викидати: вона вражає найменш захищені групи суспільства так само, як швидко перетворює речі на сміття» (Laudato si', 22).

Швидка мода є яскравим прикладом цієї культури. Одяг, створений за моделлю «одноразового вжитку», виробляється з дешевих матеріалів для задоволення короткострокових потреб споживачів. Вироблені товари швидко втрачають актуальність, перетворюючись на текстильні відходи.

Святіший Отець наголошує: «Серйозне ставлення до цього питання – це один із способів протидії “культурі відкинення як непотребу”, яка впливає на цілу планету, але варто зазначити, що в цій сфері ми ще не досягнули значного успіху» (Laudato si', 22).

Папа Франциск закликає до екологічного навернення, яке полягає не лише у відмові від зайвого споживання, але й у розвитку нової культури – культури турботи. Вона передбачає відповідальне використання ресурсів і прагнення до інтегральної екології, де кожен аспект життя, від способу виробництва до щоденних рішень споживачів, гармонійно узгоджується із турботою про ближніх та створіння.

Ці принципи безпосередньо стосуються сучасного виробництва одягу, закликаючи її перейти від швидкого виробництва до сталих, екологічно відповідальних моделей, які шанують ресурси та гідність людської праці.

Міжнародна відповідь: нові підходи до моди

На тлі цієї кризи ООН ініціювала важливий проєкт, спрямований на трансформацію індустрії моди. У грудні 2024 року в Сіємреапі, Камбоджа, було представлено глобальну програму за підтримки Глобального екологічного фонду (GEF). Програма, яка включає вісім країн, має на меті перехід до циклічної економіки, що передбачає створення продукції з довшим життєвим циклом, мінімізацію відходів і підтримку екосистем.

Проєкт об’єднує низку стратегій:

·       Впровадження регенеративного дизайну, що дозволяє створювати речі, які зберігають природний баланс.

·       Використання екологічно чистих матеріалів, що замінять шкідливі речовини.

·       Розвиток відповідального виробництва, яке враховує соціальні й екологічні витрати.

Ця програма – не лише відповідь на екологічні виклики, але й крок до економіки, що базується на етиці, гідності й солідарності.

Усвідомлена роль споживачів

Ключову роль у трансформації індустрії виробництва одягу відіграють споживачі. Програма UNEP підкреслює, що зміна моделей поведінки може значно вплинути на обсяги текстильних відходів і екологічний слід індустрії.

Для цього необхідно:

·       Обирати якісний одяг із довшим терміном служби.

·       Підтримувати бренди, які дотримуються принципів сталого розвитку.

·       Уникати непотрібних покупок і віддавати перевагу переробці чи обміну речами.

Кожен вибір споживача – це сигнал для виробників. Підтримка етичних брендів стимулює ринок до впровадження екологічно відповідальних практик.

Заклик до дії: майбутнє у наших руках

Проблеми індустрії моди є комплексними, але їх можна вирішити через співпрацю між урядами, бізнесом та споживачами. Міжнародні ініціативи, такі як програма ООН, є важливим кроком до змін. Проте справжня трансформація починається з кожного з нас.

Споживачі мають переосмислити своє ставлення до моди, підтримуючи бренди, що діють етично, й усвідомлюючи вплив своїх покупок. Лише об’єднавши зусилля, ми зможемо перетворити індустрію виробництва одягу з джерела шкоди на приклад гармонії між людиною й природою.