15-хвилинне місто: урбаністична концепція майбутнього
Олена Комісаренко
Сьогодні пропонуємо ознайомитися з тим, як правильно спланований міський простір може сприяти економічному розвитку, покращенню соціальних зв’язків, екологічній рівновазі та навіть духовному зростанню людини. Йдеться про концепцію «15-хвилинного міста», яка пропонує принципово новий підхід до організації міського простору, що не лише зменшує залежність від автомобільного транспорту, а й робить місто більш людяним, комфортним і дружнім до навколишнього середовища. Сьогодні ми розглянемо, як міста можуть стати не лише ефективними економічними центрами, а й справжніми спільнотами, орієнтованими на добробут своїх мешканців.
Що таке «15-хвилинне місто»?
Концепція «15-хвилинного міста» (15-minute city) передбачає, що всі основні потреби людини такі як робота, освіта, магазини, медичні установи, парки та місця відпочинку повинні бути доступними в межах 15 хвилин ходьби або їзди на велосипеді від місця проживання. Це означає, що мешканці не мають витрачати години на щоденні поїздки до роботи чи магазинів, а можуть жити в районах, де вся необхідна інфраструктура знаходиться поруч. Така модель є альтернативою традиційному міському плануванню, орієнтованому на автомобілі, яке створює розрив між житловими кварталами та ключовими соціальними і комерційними зонами.
Автором концепції є франко-колумбійський урбаніст Карлос Морено, професор Паризького університету Пантеон-Сорбонна. Він запропонував ідею міста, яке не змушує своїх мешканців витрачати значну частину життя на пересування, а натомість забезпечує їм простір для якісного та комфортного існування. Ця модель передбачає перехід до більш локалізованої урбаністики, де кожен район стає самодостатнім і забезпечує мешканцям усе необхідне. Таке місто зменшує потребу в автомобільному транспорті, сприяє екологічній стійкості та зміцнює соціальні зв’язки між людьми.
Ключові принципи «15-хвилинного міста»
Концепція базується на кількох ключових принципах, що визначають, яким має бути сучасне місто, зручне для життя.
Перший принцип – близькість. Основні послуги та інфраструктура повинні бути доступні на відстані, яку легко подолати пішки або на велосипеді. Це означає, що мешканці не повинні витрачати значні ресурси, щоб дістатися до магазину, лікарні, школи або робочого місця. Натомість місто має створювати умови для компактного розміщення житлових і громадських об’єктів, аби зменшити залежність від транспорту.
Другий принцип – різноманітність. Міські райони мають бути багатофункціональними, поєднуючи житлові будинки, офіси, освітні та розважальні заклади, парки й громадські простори. Це дозволяє уникнути зонування, коли окремі частини міста стають виключно спальними або діловими районами, що спричиняє транспортні перевантаження та дисбаланс у міській інфраструктурі.
Ще одним важливим аспектом є щільність забудови. Замість розширення міст на великі території, що призводить до збільшення витрат на інфраструктуру та зростання транспортних проблем, урбаністи пропонують створювати більш компактні міста. Вони повинні мати середньоповерхову забудову, яка забезпечує достатню кількість житла, водночас залишаючи місце для зелених зон.
Останній принцип – інклюзивність і цифрова інтеграція. Міста мають забезпечувати рівний доступ до всіх послуг незалежно від рівня доходів, віку чи фізичних можливостей мешканців. Для цього необхідно розвивати безбар’єрні середовища, громадські місця, що сприяють соціальній взаємодії, а також інфраструктуру, яка дозволяє використовувати цифрові технології для покращення якості життя.
Основні елементи «15-хвилинного міста»
Щоб втілити цю концепцію в життя, міста повинні мати добре розвинену мережу пішохідних і велосипедних маршрутів, що дозволяє мешканцям безпечно пересуватися без використання автомобіля. Якісні тротуари, велосипедні доріжки та продумана система освітлення мають стати пріоритетом у міському плануванні. Важливо також зменшити автомобільний трафік у центральних районах, створюючи пішохідні зони та розвиваючи громадський транспорт, який доповнює мережу пішохідних маршрутів.
Ще однією важливою складовою є створення багатофункціональних районів. Замість поділу міста на окремі житлові та ділові зони, в кожному районі має бути поєднання житла, магазинів, офісів, шкіл, лікарень та культурних центрів. Це дозволяє людям працювати, відпочивати та вирішувати свої повсякденні справи, не залишаючи власного району.
Розвиток локальної економіки є ще одним важливим аспектом. У межах кожного району мають працювати невеликі магазини, кафе, ремісничі майстерні, освітні центри. Це не лише скорочує необхідність поїздок у віддалені частини міста, але й сприяє розвитку малого бізнесу та підтримці місцевих підприємців.
Париж: глобальний експеримент у впровадженні 15-хвилинного міста
Одним із найяскравіших прикладів реалізації концепції є Париж. Мер міста Анн Ідальго взяла на себе амбітне завдання перетворити столицю Франції на «місто коротких дистанцій», де люди можуть задовольнити свої основні потреби, не залишаючи власного району. Одним із головних кроків стало масштабне обмеження використання автомобілів у центрі міста. Влада Парижа скоротила кількість паркомісць, розширила велосипедні доріжки та зробила багато вулиць доступними лише для пішоходів і громадського транспорту. Це дозволило суттєво зменшити затори та рівень забруднення повітря. Також Париж активно розвиває систему «шкільних вулиць», коли в години початку та завершення навчального дня автомобільний рух біля шкіл обмежується, що забезпечує безпеку для дітей і сприяє використанню альтернативного транспорту.
Ще одним ключовим аспектом стало розширення зелених зон. У Парижі поступово збільшують кількість парків та громадських просторів, створюють нові місця для відпочинку та спілкування, що сприяє формуванню сильніших соціальних зв’язків між мешканцями.
Барселона: модель «суперкварталів» як спосіб створення компактного міста
Ще одним інноваційним підходом до реалізації концепції є «суперквартали» Барселони (superblocks). Цей проект базується на ідеї об'єднання кількох міських кварталів у єдину зону, де автомобільний рух обмежується, а головний простір віддається пішоходам, велосипедистам і громадському транспорту. Вулиці всередині таких «суперкварталів» перетворюються на громадські місця, парки, дитячі майданчики, кафе та місця для відпочинку. В результаті мешканці отримують доступ до комфортного середовища, де можна гуляти, займатися спортом, проводити час із сім’єю та сусідами.
Барселона впроваджує цю модель поступово, спочатку тестуючи її на окремих районах, з метою поширення на всю територію міста. Зміни вже призвели до значного зменшення шумового та повітряного забруднення, покращення соціальної взаємодії та підвищення якості життя мешканців.
Цілісний підхід до якості життя
Концепція «15-хвилинного міста» є не лише урбаністичним трендом, а й цілісним підходом до покращення якості життя у містах. Вона допомагає створити середовище, де мешканці можуть задовольняти всі свої потреби без необхідності витрачати значну частину дня на поїздки. Це зменшує транспортні проблеми, підтримує розвиток місцевої економіки, покращує екологічну ситуацію та сприяє зміцненню соціальних зв’язків. Таке місто є більш комфортним, екологічним і справедливим, адже кожен має рівний доступ до інфраструктури та можливостей. У майбутньому ця концепція може стати стандартом міського планування, змінюючи підхід до розвитку міських просторів і перетворюючи їх на місця, зручні для життя, а не лише для роботи чи споживання.
