Монсеньйор Никєль: таємниця сповіді на сторожі добра душ

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ / Fabio Colagrande – Ватикан

Як ми вже повідомляли, 21 червня 2019 р. Святіший Отець затвердив документ «Заувага Апостольської Пенітенціарії про важливість внутрішньої сфери та непорушність таємниці сповіді», підписаний кардиналом Мауро П’яченцою, Верховним Пенітенціарієм, та монсеньйором Кшиштофом Никєлем, Регентом Пенітенціарії. В інтерв’ю для VaticanNews монсеньйор Кшиштоф Никєль пояснив причини того, чому Апостольська Пенітенціарія вирішила опублікувати цей документ.

Причини опублікування документу

Сьогодні ми живемо у світі, де дуже часто швидкому розвиткові засобів комунікації не відповідає відповідне прагнення у пошуках правди. Жадоба інформації живиться силою соціальних медіа, які в наш час спроможні в кілька секунд поширити новину на ввесь світ, не зважаючи на її достовірність. З огляду на це стремління, також і на Церкву з різних боків створюється тиск, зумовлений бажанням повної прозорості. Однак, існує сфера, яка назавжди залишиться секретною. Саме тому, Апостольська Пенітенціарія вирішила опублікувати цей документ, в якому пригадує про абсолютну непорушність таємниці сповіді, що ґрунтується на Божому праві та не допускає жодних винятків, та наголошує на важливих поняттях сакраментальної сфери, які сьогодні стають чужими для громадської думки.

Про таємницю сповіді

Одне із запитань журналіста ватиканської Дикастерії в справах комунікації стосувалось значення поняття «таємниця сповіді» та важливості і дотримання цієї таємниці. На це монсеньйор Никєль відповів, що поняття «таємниця сповіді» означає особливий і непорушний секрет, який стосується змісту Святого Таїнства Покаяння, тобто, всього того, що пенітент (каянник) виявляє перед священником у сповіді. Причина абсолютної непорушності цієї таємниці полягає у надприродному характері Святого Таїнства Покаяння, в якому сповідник діє “in persona Christi capitis”, тобто в імені самого Ісуса Христа, а тому, як навчав святий Тома Аквінський, він дізнається про гріхи каяника «не як людина, а як Бог».

За словами Регента Апостольської Пенітенціарії, сповідник зобов’язаний до абсолютної таємниці сповіді не лише з огляду на пошану сакральності цього Таїнства, але й з причини справедливості та найбільшого добра каяника, який приступає до нього на сакраментальну розмову. «Стосовно цього бажаю підкреслити очевидну відмінність між таємницею сповіді та секретом, до якого зобов’язані представники деяких професій: по-перше, існує внутрішня вимога цього Святого Таїнства, яка походить безпосередньо з Божого права, натомість професійний секрет, як обов’язок, накладений цивільним законодавством, може бути законно скасований за наявності серйозних причин», – наголосив монсеньйор Никєль, додаючи, що власне з огляду на добро душ Церква встановила строгі покарання для тих, які зраджують таємницю сповіді.

Про таємницю також у поза-сакраментальній сфері

Далі журналіст попросив свого співрозмовника роз’яснити також і питання таємниці поза-сакраментальних розмов із священиком, оскільки чинне церковне законодавство застерігає теж і для них певну секретність. Відповідаючи на це запитання, монсеньйор Кшиштоф насамперед зазначив, що Церква, здійснюючи свою місію, займається всім тим, що стосується освячення душ, а тому, має справу із найпотаємнішим та найособистішим кожного вірного. Канонічне право гарантує окрему секретність також і для тих актів внутрішньої сфери, які здійснюються поза Святим Таїнством Сповіді. Найпростішим прикладом таких поза-сакраментальних актів є духовний провід, під час якого особа вільно відкриває перед духовним провідником свою душу, розповідаючи йому секрети свого сумління, і чинить це для того, аби духовний провідник міг підтримати та допомогти збагнути Божу волю. Тому, теж і в цьому випадку, з огляду на збереження інтимності та доброго імені людини, духовний провідник також повинен гарантувати особі, яку духовно провадить, певну секретність.

Сповідь як протиотрута на зло

Наступне запитання журналіста стосувалось того, як погодити секретність та обмеження у комунікації, до якого закликає останній пункт документу Апостольської Пенітенціарії, із прозорістю та зобов’язанням у шуканні правди, про які навчає Папа Франциск, зокрема, коли справа стосується зловживань у Церкві. Стосовно цього монсеньйор наголосив: «Моїм бажанням є з усією твердістю заявити, що Заувага жодним чином не має на меті бути формою виправдання або толерантності щодо жахливих випадків зловживань, скоєних більш-менш нещодавно деякими членами духовенства. У запобіганні та протидії будь-якій формі надуживань Апостольська Пенітенціарія без застережень приєднується до прикладу та вчення Папи Франциска, який нещодавно врегулював цю матерію в Motu proprio “Vos estis lux mundi”. Захист таємниці сповіді та святості Святого Таїнства Покаяння не становить форму співжиття із злом, але представляє єдиний справжній антидот на зло. Лише досвід милосердної любові Отця, вилитої у Святому Таїнстві Примирення, зціляє рани, здійснює навернення сердець та дозволяє пролити на інших отриману любов».