Генеральний настоятель єзуїтів: серед кризи пандемії «лікуємо» також демократію
Antonella Palermo / Світлана Духович – Ватикан
«Дистанційований» світ, страх перед вірусом, який не зникає, а в багатьох частинах світу ще більше поширюється, небезпека політичного персоналізму в періоді, коли так потрібен компас, зорієнтований на спільне добро. Про ці та інші теми Генеральний настоятель Товариства Ісусового отець Артуро Соса спілкувався з нашою колегою Антонеллою Палермо у переддень вшанування Церквою пам’яті святого Ігнатія Лойоли, засновника цієї чернечої родини.
Місія єзуїтів у час пандемії
Розповідаючи про місію єзуїтів у теперішньому контексті, о. Артуро зазначив, що вони переживають ті самі випробування, що і все населення. Він зауважив, що пандемія – це не тільки проблема охорони здоров’я, вона має також серйозні соціальні, політичні та економічні наслідки. За його словами, єзуїти намагалися зрозуміти, як вони можуть в цьому контексті й надалі служити найбільш потребуючим. Генеральний настоятель зазначив, що, наприклад, їхні провінції в Індії та Південній Азії дбають про забезпечення харчами й ліками тих осіб, які не можуть себе утримати. Члени Товариства Ісусового надавали вагому духовну підтримку вірним не тільки завдяки Святим Месам, відслуженим в режимі онлайн, але й справжньою присутністю в житті людей.
«Це був дуже складний і дуже цікавий досвід, який заслуговує на належну оцінку в майбутньому», – підкреслив він, додаючи, що цей досвід став підтвердженням розпізнавання їхньої місії, яка полягає в тому, аби розуміти те, що Бог показує, куди прямувати; перетворювати несправедливі соціальні структури; дбати про створіння і прислухатися до молодих людей, які є зерном надії на майбутнє.
Крок назад чи крок вперед у демократії
Відповідаючи на запитання журналістки про те, чи пандемія може призвести до переосмислення політичного вибору у деяких регіонах світу, отець Соса зазначив: «Я часто повторював, що однією з жертв пандемії може стати демократія, якщо ми не подбаємо про своє політичне становище. Тепер, наприклад, шлях авторитаризму – це велика спокуса багатьох урядів, навіть так званих демократичних урядів». Він додав, що Товариство Ісуса займається служінням мігрантам. Кілька країн використали цю пандемію, щоб змінити міграційну політику в бік обмеження прибуття або прийняття мігрантів. «Це є величезною помилкою, – наголосив священик-єзуїт, – якщо ми хочемо зробити світ справедливішим і більш братерським. У цей час дискримінація мігрантів знову буде великою небезпекою і буде ознакою світу, якого ми не хочемо».
Отець Артуро Соса зауважив, що в сфері працевлаштування багато компаній користуються цією кризою, аби звільнити працівників, зменшити заробітну плату або не платити те, що вони зобов’язані, чи зменшити пільги для охорони здоров’я.
Служіння бідним
Який критерій для діяльності єзуїтів в цій критичній ситуації запропонував би святий Ігнатій Лойола? Відповідаючи на це запитання, Генеральний настоятель єзуїтів зазначив, що їхній засновник, безумовно, порадив би служити бідним. «Якщо ми не здатні зблизька дивитися на світ, поділяючи погляд бідних, яким є погляд Ісуса на хресті, то ми помиляємось у прийнятті рішень, – пояснив він. – Це дуже чіткий критерій. Якщо бідні не можуть отримати лікування, не можуть працювати, то в світі щось йде недобре. Ще один критерій, який виявився важливим у цей час, – це дбання про спільний дім. Якщо земля страждає, ми не можемо на ній жити».
Наріжні камені духовності Ігнатія Лойоли
Далі журналістка Антонелла Палермо запитала отця Артура про те, які наріжні камені духовності Ігнатія Лойоли є найактуальнішими в сьогоднішній місії єзуїтів. Відповідаючи, він підкреслив, що серцем їхньої духовності є особиста і глибока зустріч з Ісусом Христом, що веде до настільки глибоких стосунків з Богом, що священик-єзуїт здатний знайти Його в усьому та в усі часи.
Отець Соса пригадав про ще один важливий момент єзуїтської духовності – іспит сумління та розпізнавання, завдяки яким можна навчитися дякувати Богові за його прояви в історії.
Миряни та єзуїтська духовність
Ділячись думками про можливості співпраці єзуїтів з мирянами в сучасному контексті, священик зауважив, що Ігнатій Лойола склав Духовні вправи, коли ще був мирянином. Тільки згодом він став священиком, коли побачив, що це був найкращий спосіб служити Церкві в той час. Весь його досвід навернення полягав у тому, аби знайти певний метод, який спочатку був розрахований на мирян. «Мені сьогодні дуже приємно бачити, – додав він, – як духовність Ігнатія Лойоли поширюється серед Божого люду і як збільшується кількість осіб, здатних супроводжувати інших на цьому шляху. Ми справді хочемо надати цьому аспектові особливого значення в нашій єзуїтській праці. Ми хочемо намагатись донести цей досвід якомога більшій кількості людей. Я знаю десятки мирян, які є справжніми фахівцями Духовних вправ, які можуть супроводжувати інших і чиє життя було перетворене настільки, що треба дякувати Господеві».
Покликання: важлива не кількість, а якість
Стосовно кількості покликань до Товариства Ісусового, їхній Генеральний настоятель наголосив, що якість є важливішою за кількість. Кількість кандидатів, і насправді, значно зменшилася в Європі та Північній Америці, хоча якість залишається високою. Однак, єзуїти мають багато кандидатів в Африці та деяких регіонах Азії й намагаються докладати великих зусиль у відповідне єзуїтське формування, яке, як завжди, залишається довготривалим, різностороннім і вимогливим.
Єзуїтська духовність і жінки
Останнє запитання журналістки стосувалося можливості створення жіночої гілки єзуїтів, на що о. Артуро Соса відповів, що духовність Ігнатія Лойоли надихає різні релігійні дійсності: в школах, духовних, освітніх і соціальних центрах єзуїтів жінки займають відповідальні посади, поділяючи духовність їхньої місії. «Жінок єзуїтів немає, але ми трудимося для тієї ж місії», – додав він на завершення.
