Кардинал П’яченца: Великий Піст – час покаяння

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан

«Саме тоді, коли відмова, жертви та покута видавалися словами, усуненими з лексикону Заходу, що, сп’янілий від розкоші та комфорту, став глухим до будь-якої форми умертвлення, ці слова знову рішуче повертаються через двері триваючого надзвичайного стану, викликаного пандемією: від громадян усього світу вимагають, принаймні частково, відмовитися від здійснення особистих свобод, пожертвувати своїм "стилем життя", пристосовуючись до необхідних гігієнічно-санітарних запобіжних заходів, дотримуватися вказівок влади, навіть тоді, коли вони не дозволяють підтримати чи навіть попрощатись із госпіталізованим членом сім’ї», – такими думками кардинал Мауро П’яченца, Верховний Пенітенціарій Апостольської Пенітенціарії, розпочинає свій лист з нагоди початку Великого Посту.

Нові умови життя в час пандемії

На переконання очільника ватиканського трибуналу, до компетенцій якого належать питання, пов’язані із внутрішньою духовною сферою, людина сьогодні опанована різними страхами, через що стала здатною, іноді, навіть надмірно, довіряти владі, та є піддатливою до різних форм обмежень, які ще донедавна були немислимими, аби захистити особисте здоров’я та здоров’я інших. Щоб заохотити до такої готовності, важливим середником є засоби масової інформації, які постійно рухаються у трьох напрямках: вказати на неминучу небезпеку, перед обличчям якої кожен із нас є відповідальним за себе та за інших; відкрити майбутній горизонт, що, по суті, є позитивним; запевнити у тому, що встановлений період очікування та необхідні жертви мають свій кінцевий термін.

Як підкреслив Верховний Пенітенціарій Апостольської Столиці, частково йдеться про координати, які притаманні християнському покаянню. В дійсності, у Попільну Середу молимось: «О Боже, наш Отче, дозволь християнському народові цим постом розпочати шлях справжнього навернення, аби за допомогою зброї покути переможно протиставитись злому духові». Злий дух – це реальна небезпека, прихований ворог, перед яким увесь християнський народ покликаний взятись "до зброї" покаяння. А відкритий позитивний горизонт – це перемога, здобута Ісусовим хрестом, учасниками якої є всі ті, хто прийняв його у своєму власному житті. Крім цього, підкреслюється також, що закінчення цієї битви матиме місце по закінченню сорока днів, які є часом справжнього навернення та спасіння.

Зло, перемога і час

«Однак, це зло, ця перемога та цей час мають незрівнянне значення для життя людини, оскільки вони стосуються не лише тимчасового блага, пов’язаного із здоров’ям тіла, але набагато радикальнішого – вічного спасіння, як душі, так і тіла», – наголосив кардинал, зазначаючи, що мова йде не лише про зцілення чи набуття потрібного імунітету, але про перемогу над гріхом, який поневолює людину, і над смертю, що кладе край усяким людським прагненням.

Саме тому, період Чотиридесятниці розпочинається обрядом посипання голови попелом, пригадуючи людині про те, що вона є порохом і в порох повернеться. Цим жестом в душах вірних пробуджується відчуття та розуміння того, що вони є творіннями, які в усьому залежать від свого Сотворителя, від Господа Бога, та що остаточною метою їхнього життя є Небо.

Християнське покаяння

Далі кардинал П’яченца підкреслив, що християнське покаяння несе в собі глибоку радість і відчуття незглибимої справедливості, які потрібно заново відкривати, звіщати і пережити з новим ентузіазмом у всій церковній спільноті і на всіх рівнях. Насправді, християнська покута не є якою виснажливою і непевною спробою здобути Божу благодать своїми власними силами. Навпаки, вона вказує на невгамовну потребу, що родиться в кожному християнському серці, аби всім своїм життям відповісти на Божу Любов’ю, яка у Христі взяла на себе все зло світу і через хрест та воскресіння оновила всесвіт, підкошений гріхом. Власне тому, як підсумовує Верховний Пенітенціарій, християнське покаяння завжди було і залишається чеснотою, яку дарує і яку одухотворяє Святий Дух, та завдяки якій людина відкривається на велику перемогу Ісуса Христа, дозволяючи на те, аби все її життя належало Йому.