Блаженний Франциск Марія від Хреста Йордан: Щоб усі пізнали Бога

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Доки на землі існуватиме хоча б одна людина, яка не пізнала й не любить понад усе Бога, тобі не дозволено ні на мить відпочити», – це чи не найвідоміші слова о. Франциска Марії від Хреста Йордана, засновника Товариства Божественного Спасителя, місіонерського згромадження, члени якого відомі як Сальваторіани, а також співзасновника жіночої вітки – Сестер Сальваторіанок. У суботу, 15 травня 2021 р., під час Святої Меси в катедральному соборі Риму базиліці святого Івана на Латерані, кардинал Анджело Де Донатіс, Генеральний Вікарій Його Святості для Римської дієцезії, представляючи Папу Франциска, проголосив невтомного місіонера блаженним Католицької Церкви.

Непроста дорога покликання

Йоганн Баптіст Йордан, таким було світське ім’я нового блаженного, народився 16 червня 1848 року в Ґуртвайлі поблизу Вальдсгута, що у Фрайбурзькій архидієцезії в Німеччині, в убогій сім’ї. Через втрату батьком працездатності, після початкової школи був змушений працювати, щоб утримувати родину. Відчуваючи покликання до священства, вже у повнолітті здобув атестат зрілості та поступив на філософсько-богословські студії в Фрайбурзькому університеті. Маючи 30 років, 21 липня 1878 року, був висвячений на священика.

У той час на батьківщині панувала антикатолицька ідеологія в рамках так званої «Культурної боротби» (Kulturkampf). Чимало охрищених відступили від віри. Ця ситуація пробуджувала в серці молодого священика святий апостольський неспокій. Одного дня він записав у своєму духовному щоденнику такі слова: «Будь справжнім апостолом Ісуса Христа і не відпочивай, доки не донесеш Боже слово в усі закутини світу; будь справжнім герольдом Всевишнього. Облітай землю як орел та проголошуй Боже слово!».

Нові чернечі родини

Єпископ відправив о. Йоганна до Риму вивчати східні мови. Наступним етапом студій стала Свята Земля. Саме там визріла ідея заснувати апостольську інституцію, завданням якої було би поширювати пізнання єдиного істинного Бога, Який об’явився в Своєму Сині Ісусі Христі, Спасителеві світу. Підбадьоренням на цій дорозі стала приватна аудієнція в Папи Лева ХІІІ.

Таким чином, 8 грудня 1881 року о. Йордан при каплиці святої Бриґіди в Римі заснував освітнє апостольське товариство. Згодом воно стало чернечим згромадженням Товариство Божественного Спасителя, в якому він прийняв нове ім’я Франциск Марія від Хреста. В той же час він дав початок Згромадженню Сестер Пресвятої Страждальної Матері, яке розвивалося незалежно від його товариства. Натомість, 8 грудня 1888 року, разом із Терезою фон Вюлленвебер – блаженною Марією від Апостолів – заснував у Тіволі поблизу Риму Згромадження Сестер Божественного Спасителя.

Крім того, керуючись своєю оригінальною місіонерською спонукою, о. Франциск Марія від Хреста зумів згуртувати групи мирян, зацікавлених у тому, щоби брати участь в цій апостольській місії Церкви. Вже 1890 року Конгрегація Поширення віри довірила товариству провід апостольської місії в Ассамі на північному сході Індії. Почали з’являтися осередки в різних країнах Європи та Америки. Сьогодні отці сальваторіани служать також і в Україні.

На дорозі до прослави

Із загостренням першої світової війни, управа Товариства 1915 року була змушена переїхати до Швейцарії. Саме там, 8 вересня 1918 року, в свято Різдва Пречистої Діви Марії, у Таферсі поблизу Фрібурґа, сімдесятирічний о. Франциск Марія від Хреста Йордан переставився до вічності. За розпорядженням місцевого єпископа був похований у парафіяльному храмі. Згодом, 1956 року, тлінні останки були перевезені до каплиці в матірному домі Товариства Божественного Спасителя в Римі. Його беатифікаційний процес був відкритий 1942 року в Римі, геройський вимір чеснот проголосив Папа Венедикт XVI 14 січня 2011 року, а декрет про визнання чуда за його заступництвом затвердив Папа Франциск 19 червня 2020 року.

Отець Франциск Марія від Хреста Йордан є прикладом людини, що відзначалася апостольським і місіонерським духом, єдиним прагненням якої було, аби всі прийшли до пізнання Христа, Спасителя Світу. Він прагнув звіщати Ісуса, даючи свідчення в різних місцях і середовищах, застосовуючи всі засоби та способи, які може надихнути Божа любов. Засновник відзначався батьківською турботою про духовних синів і дочок і бажав, аби материнський дім згромадження став «школою апостолів», які, в свою чергу, зуміють формувати нових благовісників Христа Спасителя. А постійним джерелом натхнення і підтримкою його ентузіазму була єдність з Ісусом, особливо, в Пресвятій Євхаристії.