Блаженний отець Джіованні Форнасіні, мученик

ЦЕРКВА

Блаженний Джованні Форнасіні – священик і мученик

«Парох, ревний у милосерді, не залишив своїх овець у трагічний період Другої світової війни, але захищав їх аж до кровопролиття», –сказав Папа про нового блаженного о. Джованні Форнасіні.

с. Лідія Короткова, СНДМ, – Ватикан

Оплесками зустріли прочани, зібрані на площі святого Петра у Ватикані в неділю, 26 вересня 2021 року, щоб проказати молитву «Ангел Господній» з Папою Франциском, його слова про беатифікацію італійського священика Джованні Форнасіні, що відбулась в місті Болоньї. Святіший Отець наголосив, що цей священик і мученик,

“парох, ревний у милосерді, не залишив своїх овець в трагічний період Другої світової війни, але захищав їх аж до кровопролиття. Нехай же його героїчне свідчення допоможе нам мужньо зустрічати життєві випробування”

Беатифікаційні урочистості в базиліці святого Петронія очолив легат Папи Франциска, кардинал Марчелло Семераро, Префект Конгрегації в справах визнання святих. Літургійний спогад блаженного Джованні Форнасіні буде відзначатись 13 жовтня, в день його мученицької смерті. Цьому італійському священикові було тільки 29 років і він був убитий з ненависті до віри 1944 року.

Сім’я, дитинство та юність

Джованні Форнасіні народився в П’яначчо поблизу Болоньї 23 лютого 1915 року. Він був другою дитиною скромної побожної сім’я, яка задля поганого здоров’я батька переїхала до місцевості Порретта, де батько став службовцем поштового відділу, мама знайшла сезонну роботу в термальному комплексі, а старший брат – у майстерні.

Хлопчик з дитинства відзначався слабким здоров’ям і навчанням йому давалось важко, але з великим захопленням вже від п’ятирічного віку він навчався катехизму, змалечку брав участь у парафіяльному житті, був міністрантом, катехитом, супроводжував співом Євхаристійні адорації та процесійні походи. Там зродилось його покликання до священичого життя. Він почав свій шлях у Малій семінарії, 1932 року вступив у новостворену архиєпископську Семінарію в Болоньї, а потім в регіональну Папську Семінарію.

Під час літніх канікул повертався до рідної місцевості і разом з іншими семінаристами збирав підлітків та молодь, проводив з ними катехитичні навчання, прощі, займався християнським вихованням, був засновником місцевого відділу мирянської організації «Католицька Акція».

Паломництво до Люрду

Слабке здоров’я могло би стати перешкодою у навчанні, але Джіованні докладав великих зусиль та наполегливості. 1936 року разом з іншими семінаристами здійснив паломництво до Люрду у Франції. Ця проща стала знаменною в житті молодого семінариста. Він повернувся, повний енергії та добрих намірів, усвідомивши, що його подальше життя повинно проходити під знаком милосердної любові. Після тієї прощі, хоч і слабкий на вигляд, більше не мав проблем із здоров’ям.

Молодий парох

1941 року Джованні прийняв дияконські свячення і щонеділі їздив до Спертікано поблизу Болоньї, щоб допомагати хворому священикові. 28 червня 1942 року приймає пресвітерські свячення з рук кардинала Насаллі Рокки і отримує призначення саме до Спертікано. У липні похилий віком хворий священик помирає і від 27 серпня того ж року о. Джованні стає парохом цієї невеликої громади.

Душпастирська діяльність о. Форнасіні розпочалась у неспокійний для Італії час Другої світової війни. Молодий душпастир не тільки заснував парафіяльну школу, невтомно опікувався вірними, намагаючись допомогти їм та розв’язати їхні проблеми, всюди встигаючи на своєму улюбленому велосипеді, але й відкрив двері парафіяльного дому для біженців, посвятився служінню в’язням, зокрема, підтримуючи засуджених на страту.

«Ангел-охоронець» духовної отари

У часи Другої світової війни Болонья та околиці мали важливе стратегічне значення і наприкінці воєнних дій перебували під контролем німецьких військ. Отець Джованні всіма можливими силами дбав не тільки про своїх парафіян, але про всіх, хто звертався до нього за допомогою, зокрема, заступався за перед німецькою владою, переконуючи відпустити заручників на волю.

Відбувались масові страти населення, зокрема в Марзаботто та околицях вбито понад 770 цивільних людей, серед яких загинули також і священики. Було заборонено ховати вбитих і проводити похоронні відправи, але о. Форнасіні відважно уділяв Святі Таїнства. Ще за життя його називали «ангелом-охоронцем» своїх людей.

Мученицька смерть

Отець Джіованні довідався про масові вбивства на цвинтарі в Сан-Мартіно-ді-Капрара, і вранці 13 жовтня 1944 року з вервицею в руках, свяченою водою і єлеєм для Єлеопомазання вирушив туди, аби уділити Святі Таїнства вмираючим і похоронити померлих, але ніколи звідти не повернувся. На нього влаштували засідку і з ненависті до віри жорстоко вбили. Закатоване тіло отця Форнасіні залишалось непохованим протягом 193 днів і аж у квітні наступного року його знайшов рідний брат Луїджі.

Беатифікація

Беатифікаційний процес о. Джованні розпочався на дієцезальному рівні 1985 року, коли були представлені висновки історично-богословської комісії та зібрані показання свідків. 2016 року після вивчення документів та свідчень, процес беатифікації був перенаправлений від дослідження героїчного виміру чеснот до визначення мучеництва з ненависті до віри.

21 січня 2021 р., Папа Франциск затвердив декрет про визнання мучеництва о. Джованні Форнасіні, відкривши цим шлях до проголошення його блаженним.

Визнання мучеництва за віру відкрило шлях до беатифікації, що відбулася 26 вересня 2021 року.