Польський єзуїт про свій твір «Літанія за Україну»: молитва – іскра світла в стражданні
Світлана Духович – Ватикан
«Мати тих, що рятуються в сховищах,
Царице зруйнованих храмів,
Панно тих, що тремтять від страху й холоду,
Молися за нас!»
Цими словами розпочинається музичний твір під назвою «Літанія за Україну», оригінал якої написаний польською мовою. Автор слів і мелодії – польський єзуїт Домнік Дубєль, який тепер вивчає богослов’я в Римі. В інтерв’ю для української редакції Радіо Ватикану – Vatican News брат Домінік розповів про те, як зародилася ідея написання цього твору.
Шукати Бога у всьому
Як підкреслив наш співрозмовник, до цього спонукали його дві причини. Перша, так би мовити зовнішня, – це ситуація війни, жахливі картини цивільних людей, які загинули від рук російських військових. «А друга, суб’єктивна причина, – пояснив він, – це моя особиста історія. Я є єзуїтом і музикантом, і для мене, як для музиканта, дуже природньо й органічно виражати мовою музики все те, що відбувається всередині мене, у моєму серці. З іншого боку, одна з характеристик єзуїтів полягає в тому, щоб шукати Бога у всьому: безумовно, у Святому Письмі, в літургії, але й також у всій дійсності. Святий Ігнатій казав, що слід шукати Бога в усьому, також і в історичних подіях щоденного життя, а також у тих речах, які відбуваються в моєму серці всередині мене».
Перетворити почуття і думки у молитву
Домінік Дубєль – професійний музикант: спочатку він отримав диплом за спеціальністю «Фортепіано», а потім продовжив освіту і здобув професію диригента хору. Розповідаючи про свій музичний твір, він пояснив, що “літанія” – це типова християнська молитва, у якій повторюються прохання до Бога, до святих чи до Матері Божої, просячи її заступництва. «Літанія за Україну» містить описи теперішніх подій в Україні. Брат Домінік пояснив, що про ці події він дізнався не лише із ЗМІ, але й з розповідей своїх друзів поляків, які приймають українських біженців у своїх помешканнях. «Отож, я намагався поєднати ті всі картини, почуття і думки, – пояснює він, – і перетворити все це у молитву про заступництво до Пречистої Діви Марії».
Молитися в стражданні
Нелегко молитися, коли горе, біль і страждання пронизують всю людину. Якого сенсу набуває молитва в такому випадку? Відповідаючи на це запитання, молодий єзуїт зазначив: «Я вважаю, що немає загальних відповідей, адже кожен має знайти свій сенс молитви у власному житті. Я можу говорити на основі власного досвіду та з досвіду людей, яких я супроводжував. Молитва, насамперед, ставить мене перед Господом, перед Ісусом Христом, Який страждав, помер і воскрес. І навіть якщо тепер все те, що я переживаю, є абсолютною безнадійною темрявою, то незважаючи на цю темряву, молячись, я бачу маленьку іскру певності в тому, що Бог присутній у цьому. Отже, якщо страждаючий Бог присутній у цьому моєму досвіді, то є надія, що врешті-решт одного дня Воскресіння прийде і до мене. Звичайно, що молитва не зітре мого смутку, і якщо ситуація драматична, ми не можемо сказати, що після молитви все буде добре. Зовсім ні, але вона створює місце для надії, надії на те, що Воскресіння прийде. І також в цьому контексті це рятує нас від того, щоб не впасти в ненависть, в цю темряву насильства і відчаю».
Нова хвиля милосердя
Розповідаючи про своїх друзів-музикантів у Польщі, брат Домінік зазначає, що спостерігає цікаве явище, яке називає «пробудженням милосердної любові»: внаслідок пандемії багато з них втратили роботу і тепер живуть за гроші, які зуміли заощадити перед пандемією. «Але коли до Польщі з України почали прибувати біженці, – підкреслив він, – то ніхто навіть не замислювався над тим, чи їм вистачить грошей. Вони чітко знали, що в цій ситуації вони мають значно більше за тих, хто втратив все у своєму житті».
Будучи далеко від Польщі брат Домінік Дубєль також приєднався до своїх співвітчизників у допомозі Україні, написавши «Літанію за Україну». Її мелодія і слова говорять про біль і страждання, але ця молитва підносить їх до до Бога, і звідси народжується надія, маленьке світло надії. Велика вдячність лине також до виконавців Касі Боґуш, Рафала Мацеєвкого та музикантів Давіда Черніка (скрипка), Матеуша Дудека (аккордеон) та Матеуша Франкевіча (контрабас).
